Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Гітлерівці примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини майже 3 ти­сячі мешканців Бердянська. Справжніми патріотами виявили себе в той час лікарі Л. Б. Годлевський, І. Я. В'язментинова, О. Є. Горбулін та інші, які допомагали жителям ухилятися від «мобілізації».

Фашисти тортурами та розстрілами прагнули зламати опір радянських людей, підкорити їх своїй волі. Тільки за один день на початку 1942 року в Мерликовій балці розстріляно 800 чоловік. Місцем страти стали райони курорту, порту, сквер біля ггарашутної вишки. Окупанти

Гітлерівці не досягли своєї мети: населення чинило впертий опір окупантам, саботувало їхні заходи й накази. Марно намагалися вони відновити роботу Азово-Чорномор- ського заводу, крекінг-заводу та інших бердянських під­приємств. Робітники не бажали працювати на фашистів. Нічого не змогли вдіяти і технічні команди, які при­були з Німеччини до Бердянська.

Підпільники Бердянська і в умовах найжорстокішого терору не припинили боротьбу. Вони друкували й розпо всюджували листівки із зведеннями Радянського Інформбю­ро, здійснювали диверсії, допомагали збирати розвідуваль­ні дані кільком радянським десантним групам, направле­ним до міста командуванням Червоної Армії. Фашисти жорстоко розправлялися з силами опору — схопили й ка­тували багатьох десантників, і серед них керівників розві­дувальних груп С. В. Федяніна, П. А. Богацького. Загинули від руки окупантів комсомольці-підпільники М. Гузовський, В. Волков та інші. Та це не залякало пат­ріотів — боротьба в місті продовжувалася.

Тисячі вихідців з Бердянська відстоювали честь і незалежність Радянської Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни, ратними подвигами уславили рідне місто. Імені В. Ревуцького, який повторив подвиг капітана Гастелло, удостоєна школа № 1. Іменами Героїв Радянського Союзу старшого лейтенанта — льотчиці Є. М. Руднєвої та лейтенанта О. К. Руденка названі вулиці міста. За мужність і від­вагу, проявлену в боях, звання Героя Радянського Союзу удостоєні майори Д. Г. Чу­бар і М. П. Конкін, а також лейтенант М. М. Тищенко. У дні Сталінградської битвй прославилися солдати і офіцери з'єднання, яким командував уродженець Бердянська генерал-лейтенант І. І. Міссан. Інший виходець з Бердянська генерал-майор А. К. Бражников командував дивізією. Партизанський загін, що діяв у межах Бер­дянського і Куйбишевського районів, очолив житель міста Г. К. Романовський. За мужність і відвагу, виявлені в боях з гітлерівськими загарбниками, сотні бердянців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.

Високі трудові подвиги здійснили трудящі міста, працюючи в тилу. У далекому Сибіру, в умовах лютої зими, вони за короткий час ввели в дію евакуйовані під­приємства, щоб випускати продукцію, необхідну для фронту. В Середній Азії робіт­ники Першотравневого заводу виготовляли зброю. Швидко налагодилося вироб­ництво пального на евакуйованому Бердянському крекінг-заводі.

17 вересня 1943 року над Бердянськом замайорів червоний прапор. У визволен­ні міста брали участь моряки Азовської військової флотилії під командуванням контр-адмірала С. Г: Горшкова і воїни 44-ї армії генерал-лейтенанта В. А.Хоменка.

Жахливу картину являло місто після вигнання фашистських окупантів. Вті­каючи під ударами радянських військ, вони протягом п'яти діб знищили 80 проц. житлових будинків, висадили в Повітря корпуси електростанції, міської лікарні,. Азово-Чорноморського, Першотравневого, крекінг-заводу, приміщення фабрик, морський порт і залізничну станцію, м'ясокомбінат і завод «Рибпром», міський театр, музей та інші культурно-освітні заклади, санаторії. Загальні збитки, завдані гітле­рівськими варварами Бердянську, становили 500 млн. крб. Всюди зяяли руїни й згарища.

Війна продовжувалась, і трудящі визволеного Бердянська всіляко допомагали фронту. Понад 1,6 млн. крб. внесли вони до фонду будівництва авіаескадрильї ім. П. Д. Осипенко, брали активну участь у реалізації 4-ї грошово-речо­вої лотереї та передплаті 3-ї держав­ної воєнної позики.

Бердянська партійна організа­ція поповнилася за рахунок присла­них ЦККП(б) України працівників. Комуністи згуртовували маси, вели величезну організаторську і політич­ну роботу, працювали там, де важче, залучали кращих трудівників до сво­їх лав. Вже через рік міська партійна організація зросла до 420 чоловік, об'єднаних у 34 первинні партійні організації.

Ще гриміли гармати, а місто вже почало відбудовуватися. «Ми повинні працювати, не покладаючи рук,— писали бердянці в своєму зверненні до трудящих Запорізької області 7 листопада 1943 року,— подвоїмо і потроїмо зусилля, щоб за найкоротший час відбудувати підприємства, культурні заклади та установи, комунальне господарство. На заво­дах, фабриках і полях ми працюватимемо без спочинку».