Вся країна допомагала піднімати з руїн Бердянськ. Вугілля Кузбасу і метал Уралу, нафта Азербайджану і ліс Сибіру надходили сюди, щоб повернути місто до життя. Бердянці теж не залишалися в боргу. Сотні комсомольців, молоді вирушили на відбудову Дніпровської гідроелектростанції ім. В. І. Леніна, працювали на відродженні шахт Донбасу.
Особливе напруження панувало на відбудові Азово-Чорноморського заводу, де роботи почалися через два тижні після визволення міста. Вже
1948 року в степу, за містом, почалося спорудження заводу «Азовкабель». Через два роки країна одержала кабельну продукцію. Підприємства за роки четвертої п'ятирічки досягли довоєнного рівня виробництва.
На дослідному нафтомаслозаводі 1959 року розпочалося спорудження промислового комплексу для випуску синтетичних жирних кислот. За роки семирічки завод став потужним підприємством, виборов звання підприємства комуністичної праці. 1969 року тут виробляли близько 40 видів синтетичних мастил, масел і присадок. Бердянськ став основним постачальником цієї продукції в країні.
Ровесником семирічки називають бердянці завод «Скловолокно», збудований у 1959 році. Тут виготовляються еластичні кольорові нитки, а з них — тканини. У післявоєнні роки в місті збудовано також заводи гумових виробів, консервний, «Різнопобутпром», фабрику індивідуального пошиву одягу, хлібо- і м'ясокомбінати.
В місті діє 27 великих промислових підприємств. Деякі з них мають значну питому вагу у всесоюзному виробництві. «Азовкабель» — одне з найпотужніших підприємств країни в своїй галузі. Колектив Першотравневого заводу з 1964 року освоїв серійний випуск швидкісної зернової жниварки, яка на Будапештській міжнародній виставці одержала срібну медаль і диплом другого ступеня. Освоєно нові типи зернозбиральних машин. Бердянський завод шляхових машин постачає досконалі скрепери. Тут вперше в країні виготовлено універсальний екскаватор-плану- вальник, який виконує понад ЗО різних землерийних операцій. На початку 1969 року колектив заводу виборов звання колективу комуністичної праці і високої культури виробництва. На дослідному заводі підйомно-транспортного устаткування виготовляються малогабаритні трюмні бульдозери з дистанційним управлінням. їхня продуктивність — 60 тонн сипучих вантажів за годину. Завод «Південгідромаш» випускає гідроприводи для електростанцій, тут сконструйовано і впроваджено в серійне виробництво 12 типів відцентрових живильних насосів, в т. ч. для атомних електростанцій. Підприємство освоїло випуск потужного гідронасоса, розрахованого для роботи в умовах тропічного клімату.
Протягом 1959—1969 рр., поряд із спорудженням нових підприємств відбувалася докорінна реконструкція діючих на основі технічного прогресу, що забезпечило швидке зростання їх потужностей і виробництва продукції. За роки поточної п'ятирічки кількість продукції, виготовленої на всіх підприємствах міста, зросла на 47,5 проц., а продуктивність праці — на 33,5 проц. Всі підприємства працюють рентабельно. Бердянські жниварки, багатожильні кабелі, скрепери, запашні вина 1969 року експортувалися до 40 країн світу, в т. ч. у Польщу, Румунію, Угорщину, Сірію, Австрію тощо.
Чотирнадцять промислових підприємств виготовляють товари народного споживання. Взуттєва фабрика першою в країні освоїла випуск жіночого взуття з синтетичних матеріалів. Десятки тисяч різноманітних швейних виробів дає колектив трикотажної фабрики — підприємства комуністичної праці. Три тисячі декалітрів вин десяти найменувань щодоби видає винний завод. 25 сортів продукції виготовляє новий хлібозавод.
Важлива роль у господарстві міста належить ловлі та переробці риби. В 1946 році на базі Бердянського та Мелітопольського рибозаводів, а також місцевої судноремонтно- технічної станції створено рибний комбінат, який об'єднав риболовецькі колгоспи ім. Леніна, «Ударники моря», «Перемога», «Сини моря». Флот комбінату цілорічно ловить рибу в Азовському та Чорному морях. На комбінаті нині діють 26 механізованих ліній приймання та переробки риби, три механізовані лінії заморожування.
З ранньої весни і до пізньої осені в крамницях, на міському ринку грає веселка: зеленіє цибуля, червоніють яблука і помідори, жовтіють дині, сонце виграє на виноградних гронах. У приміській зоні широко розвинуте садівництво та городництво. Найбільшим таким господарством Бердянська є радгосп «Жовтнева хвиля», який має понад 2 тис. га землі, з них під виноградниками і садами — 1307 га. У 1967 році радгосп зібрав 4174 тонни винограду і 320 тонн фруктів. Добра слава лине про ланковихМ. І. Бо- бровну та О. М. Стаценко, удостоєних почесного звання Героя Соціалістичної Праці. Члени ланок нагороджені медалями «За трудову доблесть», а бригадир виноградарів Д. Я. Романець — орденом Трудового Червоного Прапора.
Міцніє зв'язок виробничників міста з трудівниками колгоспних ланів. Колективи підприємств споруджують у колгоспах зрошувальні системи, допомагають у механізації та електрифікації виробничих процесів. До трудівників села з міста постійно виїжджають досвідчені лектори, доповідачі, самодіяльні художні колективи.