кадрах при ньому створено школу фабрично-заводського навчання. Протягом 1957— 960 рр. на підприємстві реконструйовано інструментальний цех, завершено будівництво очисних споруд, створено 4 потокові лінії. Завод освоїв виробництво десяти ювих видів продукції, зокрема розпочав випуск деталей для автомобіля «Запорожець» та запчастин для сільськогосподарських машин.
Збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів в районі викликало іеобхідність спорудження заводу продовольчих товарів, який
Вчасно виконавши завдання трьох післявоєнних п'ятирічок, трудящі Червоноармійського створили міцну базу для дальшого розвитку промислового виробництва. З же протягом першого року семирічки завод ім. Шевченка реалізував проекції на 3,5 млн. крб., а маслозавод — на 1 млн. 74 тис. карбованців.
Протягом чотирьох років поточної п'ятирічки завод ім. Шевченка після докорінної реконструкції значно збільшив виробництво посуду і столових приборів, а також запасних частин до автомобіля «Запорожець». Продукція з маркою «ЗІІП» надходить тепер до Москви, Ленінграда, Владивостока, Новосибірська та багатьох інших міст Радянського Союзу. 1966 року цех пластмасових виробів став самостійним підприємством. Воно випускає 50 видів пластмасових деталей для запорізького заводу «Комунар» і деяких мелітопольських підприємств. Тут також освоєно виробництво тарілок, тазів, дитячих іграшок тощо.
Значно розширилось районне об'єднання «Сільгосптехніки», де працює близько 500 чоловік. Зросла потужність маслозаводу, високомеханізованого хлібоприймального пункту, заводу продовольчих товарів, побутового комбінату та інших підприємств. У 1969 році вони виробили й реалізували продукції на суму понад 27 млн. карбованців.
Серед 3 тис. робітників, інженерно-технічних працівників, які зайняті в промисловості, є багато відмінних виробничників. У Вільнянському міжколгоспшляхбуді трудиться Герой Соціалістичної Праці К. І. Максименко, якому присвоєно це високе звання у 1957 році за зразкову організацію тракторних робіт в одному з цілинних радгоспів Кустанайської області. В роки семирічки бригадира шліфувальників заводу ім. Шевченка В. П. Федорченко нагороджено орденом Леніна, майстра цеху І. М. Мартиненка — орденом Трудового Червоного Прапора. Ще наполегливіше працюють вільнянці у поточній п'ятирічці. Токарі І. П. Макаренко, М. С. Фатєєв, слюсар С. С. Скорина, довбальник Г. О. Мішаков, а з ними ще 50 робітників заводу на 15 місяців раніше строку виконали свої п'ятирічні завдання. Завдяки зусиллям всього колективу підприємство в середині жовтня 1969 року завершило виконання плану четвертого року п'ятирічки.
За успіхи у всенародному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. 1. Леніна завод ім, Шевченка двічі нагороджувався перехідним Червоним прапором Міністерства місцевої промисловості УРСР та Республіканського комітету профспілки працівників місцевої промисловості і комунально-побутових підприємств. 42 бригадам і змінам присвоєно почесне звання імені 50-річчя Великого Жовтня. Комсомольсько-молодіжний колектив цеху № 2, що посів перше місце в районі за /підсумками соціалістичного змагання, здобув почесне право в 50-у річницю ВЛКСМ Покласти вінки до мавзолею В. І. Леніна.
Великі успіхи колективу заводу — результат наполегливої роботи партійної організації, яка налічує 237 членів і кандидатів у члени КПРС. Понад дві третини комуністів працює безпосередньо в сфері матеріального виробництва, виступає засновувачами всього нового, прогресивного. Серед них є багато раціоналізаторів винахідників. На засіданнях партійного бюро, завкому, на зборах цехових партійних і профспілкових організацій систематично розглядаються питання діяльності ідприємства в умовах нової економічної реформи, інтенсифікації виробництва, провадження нової техніки та прогресивної технології.
Плідну роботу по мобілізації трудящих на виконання накреслень XXIII з'їзду "ПРС проводять всі 32 партійні організації міста, які об'єднують 870 комуністів. Під їх керівництвом працюють 24 первинні комсомольські організації, що налічують в своїх лавах понад 1 тис. юнаків і дівчат.
Наполеглива праця радянських людей зробила невпізнанним колишнє пристанційне селище. Особливо разючі зміни сталися в післявоєнний час. У зв'язку з швидким зростанням промисловості та кількості населення 1966 року селище Червоноармійське віднесено до розряду міст районного підпорядкування. На клопотання виконкому районної Ради депутатів трудящих його перейменовано на Вільнянськ, за назвою річки Вільнянки.
Міська Рада, громадскість міста повсякденно дбають про його впорядкування, поліпшення побутових і культурних умов життя трудящих. Широкі вулиці забруковано і обсаджено деревами, прокладено тротуари. В північній частині виріс новий житловий мікрорайон, забудований п'ятиповерховими будинками. Житлова площа Вільнянська становить близько 80 тис. кв. метрів. Багато будинків і квартир трудящих газифіковано. Введено в дію автоматичну телефонну станцію на тисячу номерів. До піввікового ювілею Радянської влади жителі посадили 17-гектарний парк, а на вулиці Перемоги — сквер.
Протягом трирічної естафети культури, присвяченої 50-річчю Великого Жовтня, в місті споруджено районний будинок культури, дитячий комбінат, нові корпуси середньої школи, лікарні. У Вільнянську є медичне містечко з клінікою та лікарнею, а на заводах ім. Шевченка, пластмасових виробів і при районному об'єднанні «Сільгосптехніки» — медичні пункти. їх персонал складається з 140 чоловік.