Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Коли почалася інтервенція австро-німецьких військ, більшовики провели на заводі мітинг. Його учасники рішуче заявили про свою готовність стати на захист радянської влади. Але погано озброєні робітники не могли протистояти регулярним військовим частинам окупантів, які наприкінці квітня 1918 року захопили селище. Тільки в листопаді німці пішли з Софіївки. Проте обстановка лишалася напруже­ною. У волості гасали банди Махна. Влітку 1919 року почався наступ денікінських ійськ, які наприкінці червня захопили селище.

Перехід на рейки мирного будівництва відбувався у складних умовах. Продовольства не вистачало. Населення тероризували бандити. Для боротьби з ними у Софіївці був розквартирований 19-й загін ЧОП. Активну допомогу йому подавали рєвком і організований тоді ж комітет незаможних селян. Радянські органи подбали про відновлення роботи заводу. Ще у травні 1920 року постановою обласного бюро Української ради народного господарства софіївський завод Нейфельда було націоіалізовано. Підприємство дістало назву сільськогосподарського машинобудівного заводу № 10. Першим його директором став робітник з Михайло-Лукашевого Ї. В. Огнений. На заводі працювало близько 90 робітників та службовців. Не ви­стачало сировини, інструментів, у робітників не було одягу, взуття. І все ж підпри­ємство діяло. Знайшли старий брезент, зробили з нього черевики та фартухи для ковалів. Наприкінці 1920 року колектив заводу провів «Тиждень допомоги селянинові», під час якого ремонтував різні сільськогосподарські знаряддя, виготовляв аеобхідні запасні частини.

У січні 1921 року трудящі селяни і робітники обрали Раду. Її очолив місцевий активіст В. Квас. Софіївській Раді було передано землі навколишніх економій. Всі 814 жителів одержали по 2 десятини землі. У лютому на загальних зборах хлібо­робів селища та найближчих до нього хуторів створено сільський посівний комітет, до складу якого ввійшли П. Дяченко, Т. Мирошниченко та інші. Посівком обладнав майстерню для ремонту інвентаря, вилучив у куркулів і передав бідняцьким гос­подарствам зерно. Все це дало змогу софіївцям засіяти 1080 десятин землі. Та вес­ною і влітку не було дощу, більшість посівів вигоріла. Через неврожай почався голод. Наприкінці року голодувала половина населення. На допомогу прийшла Радянська влада. В селищі відкрили пункти громадського харчування, хліборобам надали насіннєву позичку та додаткові пільги по продподатку. Високу свідомість проявили у той важкий час робітники заводу сільськогосподарського машинобуду­вання. На своїх зборах у вересні 1921 року вони вирішили відрахувати до фонду допомоги голодуючим дводенний заробіток і до нового врожаю щомісяця відрахо­вувати по 3 проц. заробітку.

Долаючи труднощі, викликані розрухою, неврожаєм та голодом, Софіївська Рада, спираючись на актив, зробила перші кроки в галузі культурного будівництва. Ще 1920 року в селі відкрили бібліотеку, хату-читальню, наступного року облад­нали клуб. Почали заняття трудові залізнична і сільська школи.

У зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи на Укра­їні 7 березня 1923 року створено Михайло-Лукашівський район, до складу якого ввійшла Софіївка; наприкінці 1924 року вона стала центром району. Тоді ж було створено партійну організацію, яка налічувала 11 комуністів. Відбулися вибори районної Ради депутатів трудящих. До складу райвиконкому обрали членів партії В. Д. Вакуленка, І. С. Залка, І. П. Марченка.

Важко було відбудовувати зруйноване війною господарство. На заводі сіль­ськогосподарського машинобудування, де працювало близько 200 чоловік, не ви­стачало сировини і палива, внаслідок чого наприкінці 1922 року підприємство за­консервували. Робітники змушені були зайнятися сільським господарством - їм виділили землю, дали трохи насіння, але ні тягла, ні реманенту вони не мали. Не було худоби та інвентаря і в більшості з 129 селянських дворів. Тільки за допомо­гою державних насіннєвих і грошових позичок та організації супряги з великим на­пруженням і запізненням софіївці обробляли свої наділи.

Дійову допомогу бідноті подав комнезам, до якого вступило багато нових чле­нів. Тільки з квітня 1923 року по жовтень наступного кількість комнезамівців збіль­шилася в чотири з лишком рази і становила 136 чоловік. Серед них було 9 комуніс­тів і 12 комсомольців.

1925 року в Софіївці виникли перші професійні спілки. Тоді ж відкрито між­спілковий клуб, наступного року — школу профспілкової грамоти. Діти навчалися в опорній трудовій семирічній та початковій школах. Працював сільбудинок.

У розгортанні господарського і культурного будівництва трудівникам села допомагав видатний діяч партії й уряду В. Я. Чубар, якого жителі обрали почес­ним членом Софіївської Ради. Він листувався з місцевими активістами, роз'яснював їм роль кооперації у піднесенні сільського господарства, подарував сільраді бібліо­течку з 100 книжок, серед яких були праці В. І. Леніна з питань кооперування селянських господарств.