Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У березні 1925 року в Софіївці відбулася перша безпартійна районна селянська конференція, учасники якої заявили, що тільки через кооперацію можна вивести сільське господарство на соціалістичний шлях розвитку і здійснити заповіти Ілліча. В селах району почали створюватися товариства спільного обробітку землі. 1926 року в Софіївці організовано ТСОЗ «Червона праця».

Восени 1926 року, після тривалої консервації, знову почав працювати завод сільськогосподарського машинобудування. За проханням

Партійна і комсомольська організації, створені на підприємстві, проводили велику масово-політичну роботу. За їх ініціативою восени 1926 року робітники відрахували один процент свого заробітку до фонду допомоги страйкуючим гірникам Англії. Завод ім. Шевченка швидко зростав. У 1929 році на ньому вже працювало 730 чоловік. Поряд з кадровими робітниками тут було й чимало таких, що не пори­вали зв'язків з сільським господарством. Так, серед 200 робітників, які прийшли на завод, 27 мали по 2—5 десятин землі, 40 — по 5—10, 10 — по 10—15, а 4 — понад 15 десятин кожний. З них десятеро мали наймитів. Отже, до заводського ко­лективу потрапляли й куркулі, які намагалися вести серед робітників антирадянську агітацію. Проте партійна та комсомольська орга­нізації викрили їх ворожі дії, і вони опинилися поза робітничим колективом.

Завдяки наполегливій роботі комуністів свідо­мість основної маси робітників невпинно підвищувалася. У грудні 1930 року 19 заводських бригад вклю­чилися в соціалістичне змагання, переможцями в якому вийшли колективи ливарного, ремонтного і механо­складального цехів. Завод взяв шефство над сільським господарством району. Робітники створили бригади по ремонту інвентаря. Напередодні весняної посівної кампанії 1931 року вони виїхали до навколишніх сіл. Під час колективізації завод виділив 10 чоловік до за­гону робітників-двадцятип' ятитисячників.

У 1929 році значна частина одноосібних селян­ських господарств об'єдналася і створила колгосп «Нове життя». Але до нього пролізли куркулі, які розвалили незміцніле молоде господарство. На почат­ку наступного року в артілі залишилося лише 12 дво­рів. Райком партії, заводський партосередок допомогли селянам викрити підступні дії ворогів і відродити ко­лективне господарство. За рішенням загальних зборів колгоспників глитаї були розкуркулені і вислані за межі України.

Організаторську і технічну допомогу колгоспам айону подавала Запорізька МТС, створена в Софіївці наприкінці 1929 року. Тоді ж поруджено і введено в дію Софіївський елеватор місткістю 1,5 тис. тонни зерна.

У зв'язку з тим, що переважна більшість жителів працювала на заводі ім. ІІІевченка, на залізниці, в державних установах, а сільським господарством займалася незначна кількість населення, у 1931 році орні землі навколо селища передано сусідньому колгоспові ім. Леніна. Софіївку віднесено до розряду залізничних селищ. Окремі родини продовжували працювати в навколишніх колгоспах.

Протягом передвоєнного десятиріччя підприємства Софіївки розвивалися швидкими темпами. З 1937 року завод ім. Шевченка почав виготовляти кормопереробні шнини та льонотіпалки. Наступного року підприємство дало продукції на 6 млн. рб. Широкого розмаху набував стахановський рух. Три чверті робітників перевиконували планові завдання, а токар В. Курносик і свердлувальник І. Рудь да- али по 300—600 проц. плану. Кращих виробничників приймали до лав ВКП(б). Протягом 1938—1940 рр. до членів і кандидатів у члени партії прийнято 82 робітники.

Значних успіхів добились трудівники Запорізької МТС. Кращий тракторист  І. Сірик 1939 року виорав близько 700 га. Напередодні війни створено райпромкомбінат, до складу якого входили бондарня, різноманітні побутові майстерні, цех газованих вод тощо. Працювали маслозавод, пункт «Заготзерно». Невпинно більшувався вантажооборот залізничної станції.

Поряд з розвитком господарства зростало і впорядковувалося селище. Ліквідований 1931 року Софіївський район 1935 року було відновлено під назвою Красноармійського. Софіївку перейменовано на Красноармійське, а 1939 року на Червоноармійське (центр Червоноармійського району). У передвоєнні роки в районному центрі спорудили кілька двоповерхових будинків, відкрили амбулаторію, пологовий будинок, дитячі ясла. У тінистому нарку жителі поставили пам'ятник В. І. Леніну. Навколо нього розбили квітники.

Діти трудящих навчалися в середній та семирічній школах. В життя і побут широко ввійшли газети, журнали, книги. Працювали районна, заводська та шкіль­на бібліотеки. З 1 лютого 1935 року почала виходити районна газета «Зоря комуни». Червоноармійське було електрифіковане і радіофіковане.

Широкого розвитку набули фізкультура й спорт. У 1935 році тільки на заводі 142 чоловіка успішно закінчили парашутну школу, 182 — навчалися в гуртках топографів і мотористів, а 8 комсомольців — у льотних школах.