лав Червоної Армії. Із складу районної партійної організації на фронт пішло понад 300 комуністів. На заклик райкому партії та райвиконкому мешканці Червоноармійського активно допомагали колгоспам району збирати врожай. Вони відремонтували до жнив лобогрійки, снопов'язалки, молотарки, а також коси, серпи тощо. Було виділено людей для об'їзду й охорони ланів, підготовлено засоби гасіння можливих пожеж. На жнива вийшло все здатне до праці населення.
У вересні райком партії, райвиконком, господарчі організації селища провели велику роботу щодо евакуації до східних районів країни найціннішого майна підприємств. Устаткування заводу ім. Шевченка відправлено до м. Свердловська.
6 жовтня 1941 року Червоноармійське захопили німецько-фашистські загарбники. Протягом майже двох років гітлерівці грабували селище, знущалися над мирними жителями, вбивали, розстрілювали тих, хто чинив їм опір. Вони закатували 34 чоловіка, в т. ч. комуніста X. Д. Абрамова, депутата селищної Ради І. Г. Нікітіна, завідуючого районним відділом охорони здоров'я М. А. Селіванова, лікаря Ю. А. Мосієнка, комсомольця І. А. Салгіра. Замучено 220 радянських військовополонених.
На каторжні роботи до Німеччини гітлерівці вивезли понад 150 юнаків та дівчат. Перед своїм відступом окупанти зруйнували приміщення машинно-тракторної станції, пункту «Заготзерно» з елеватором, залізничну станцію, основні цехи заводу ім. Шевченка, а також школи, клуби, багато житлових будинків.
14 вересня 1943 року бійці 59-ї гвардійської стрілецької дивізії Південно-Західного фронту визволили Червоноармійське від німецько-фашистських загарбників.
Багато жителів селища воювало проти ворога, в лавах Червоної Армії. 567 чоловік нагороджено орденами і медалями Союзу РСР. У перші дні війни пішов на фронт сержант В. Г. Канареєв. Під час боїв за визволення Білорусії він очолив десант, скинутий поблизу м. Петрикова. Діючи рішуче й сміливо, десантники знищили 2 взводи ворога і прорвалися до переправи на річці Прип'яті, а потім до міста. Тут вони перебили охорону концтабору і визволили 200 радянських військовополонених. За цю операцію В. Г. Канареєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нині він продовжує службу в Радянській Армії.
Після визволення Червоноармійського сюди прибули 50 комуністів з числа партійних, радянських і комсомольських працівників, направлених ЦК КП(б)У для організації швидкої відбудови господарства Запорізької області. Відновили діяльність райком партії, райвиконком, селищна Рада та інші державні й громадські установи.
Важко було піднімати селище з руїн. Бракувало всього і, насамперед, робочих рук. На кінець 1943 року тут проживало всього 1970 чоловік, проти 5840 за переписом 1939 року. Переборюючи величезні труднощі, жителі взялися за відбудову алізниці, промислових підприємств, машинно-тракторної станції. На кінець січня 944 року в Запорізькій МТС було відремонтовано 12 тракторів, а також чимало глугів, букерів, сівалок. За рішенням бюро райкому партії відкрили курси по підготовцї комбайнерів і трактористів. Закінчивши їх, 60 механізаторів подали колгосппикам району значну допомогу в боротьбі за відродження сільського господартва.
Трудящі ЧервоноармІйзького брали активну участь у відбудові Донбасу і Дніпгрогесу. Протягом січня—лютого 1944 року 480 мешканців райцентру та сіл району працювали на відбудові гідростанції і греблі, виробивши понад 9 тис. людино-днів. Зароблені гроші — 128,7 тис. крб.— передано на будівництво ескадрильї «Відбудовник Дніпрогесу». Жителі відправили на фронт воїнам 59-ї гвардійської дивізії, які визволяли селище, 300 посилок.
У вересні почало Діяти провідне підприємство Червоноармійського — завод м. Шевченка, який виготовляв запасні частини для тракторів та інших сільсько-осподарських машин. Того ж року завершено відбудову майстерень МТС, маслозаводу і промкомбінату. Комбінат виготовляв речі господарського вжитку — відра, граблі, а також ярма, оскільки в навколишніх колгоспах основною тягловою даіою були корови. Успішно відбудовувався житловий фонд. Працювали школа, де навчалося близько 600 учнів, медпункт.
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни та поверненням до селища значної частини фронтовиків, відродження господарства пішло швидкими темпами. За рахунок демобілізованих воїнів зросла також партійна організація. На 1 квітня 1946 року вона мала в своєму складі 140 комуністів.
Люди, які знудьгувалися за мирною працею, трудилися з небаченим ентузіазмом. У 1946 році почалася докорінна реконструкція заводу ім. Шевченка, а вже іаступного року він перейшов на виробництво нової продукції — високоякісних атолових приборів та посуду. Для забезпечення потреб заводу в кваліфікованих