Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Лютнева буржуазно-демократична революція пробудила до активного політич­ного життя найширші трудящі маси. Зростала їх класова свідомість. 22 вересня 1917 року 200 робітників Михайло-Лукашевого підтримали страйкарів Олександрівського заводу сільськогосподарських знарядь Наталенка. Робітники заводу Пше­ничного відрахували до фонду допомоги страйкуючим половину денного заробітку, а незабаром і самі кинули роботу. Вони зажадали від адміністрації збільшення плати, безплатної медичної допомоги, компенсації за

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції на заводі 14 лис­топада відбулися збори робітників і Службовців, які запровадили контроль над ви­робництвом. У селі в січні 1918 року був створений ревком, першим головою якого став робітник М. І. Іванов. Навесні селяни під керівництвом ревкому почали розпо­діляти поміщицьку, а частково і куркульську землю, коней, зерно. Глитаї чинили відчайдушний опір, виказували активістів банді Чалого.

Соціалістичні перетворення на селі були затримані інтервенцією та громадян­ською війною. На початку квітня 1918 року Михайло-Лукашеве захопили австро-німецькі окупанти. Члени ревкому, які пішли в підпілля, створили невеликий пар­тизанський загін на чолі з Ємократьєвим. Але нечисленні погано озброєні парти­зани не могли протистояти австрійським регулярним частинам. В одному з боїв загін був розбитий. Більшість його бійців загинула, багатьох схопили і роз­стріляли окупанти. Загарбники наклали на жителів Михайло-Лукашевого кон­трибуцію, нещадно грабували село. У листопаді того ж року під натиском частин Червоної Армії окупанти залишили село і відійшли до Олександрівська.

У Михайло-Лукашевому було створено новий волревком. Він продовжив роз­поділ землі серед бідняків та середняків. Куркулі, у яких забирали надлишки землі, організовували т. зв. загони самоохорони. Це, власне, були бандитські зграї, які зривали всі заходи Радянської влади. Коли наприкінці червня 1919 року до села вдерлися денікінці, куркульня зустріла їх хлібом-сіллю. Вона видала біло­гвардійцям радянського активіста, робітника С. В. Кобезького, якого вороги по-звірячому вбили.

На початку січня 1920 року частини 2-ї бригади 41-ї дивізії Червоної Армії визволили село від денікінців. Відновив діяльність волосний ревком, почалося гос­подарське будівництво. Було націоналізовано підприємство Пшеничного, що ді­стало назву державного заводу № 9. Його директором призначено місцевого робіт­ника І. О. Первова. Тут створили профспілкову організацію, яка мала завдання / відновити роботу підприємства.

Великі труднощі довелося долати ревкомові під час весняних польових робіт. У більшості селян не було посівного матеріалу, тягла, реманенту. Ревкомівці з до­помогою активістів вилучали їх у куркулів і розподіляли між бідняками. Завдяки и вжитим заходам весняна сівба пройшла успішно. Проте, як відзначалося на повітовому з'їзді волревкомів, що відбувся в середині липня 1920 року, «через нестачу коней селяни збирають урожай надто повільно, і він майже весь ще у полі. Коней,

відібраних у куркулів, захопили махновці. Маючи бази в багатьох навколишніх хутоорах, вони звідти нападають на село». Для боротьби проти бандитів до Михайло-Лукашевого з Олександрійська прибув кінний загін міліції на чолі з С. М. Голоісловим. Загін, до якого вступило багато місцевих бідняків-активістів, здійснював пішні бойові операції проти бандитських зграй не тільки в Михайло-Лукашівській, а й Заливнянській та Новомиколаївській волостях.

Але восени І920 року мешканцям села довелося вести боротьбу з ще грізнішим рогом. У середині вересня Мйхайло-Лукашеве захопили врангелівці. А вже 28 ресня частини 23-ї дивізії 13-ї армії розгорнули бої за село. Після запеклої боротьби 22 жовтня червоноармійські частини за допомогою жителів остаточно визволили Мйхайло-Лукашеве від білогвардійців.

Першого грудня 1920 року розпочав роботу волосний ревком, який очолив . М. Артемченко. Тоді ж створено і сільський ревком. 27 грудня в Михайло-Лукашевому відбувся волосний з'їзд сільревкомів, він ухвалив в усіх селах волості організувати комітети незаможних селян. Вже наступного дня створено волосний комітет незаможних селян, головою якого обрано місцевого селянина П. Н. Романчука. Через 2 місяці волосний КНС об'єднував уже 322 члени. Комнезамівці були опорою волосного ревкому в розгортанні радянського будівництва, в організації відсічі махновським бандам, які тероризували й грабували населення.

Для боротьби з бандитськими зграями створено Новомиколаївський район, тимчасовим центром якого стало Мйхайло-Лукашеве. Тут за рішенням надзвичайної повітової наради наприкінці 1920 року почала працювати Надзвичайна районна військова нарада. Вона організувала в Михайло-Лукашевому та навколишніх селах загони, озброїла їх гвинтівками й наганами. До початку 1922 року йськові частини і селянські загони покінчили в окрузі з бандитизмом. Нарада допомогла зміцнити місцеві органи Радянської влади, підготувати й провести 23 січня  1921 року вибори сільської, а 5 лютого — волосної Рад селянських і робітничих депутатів. Новообрані Ради за участю КНС створили кооперативне й позичкове товариства, які допомагали бідноті зміцнювати господарства.

Земельна комісія волвиконкому остаточно завершила розподіл землі з розрахунку по 2 десятини на кожного члена сім'ї. Родинам червоноармійців і бідноті подано істотну допомогу продовольством та в обробітку наділів. І все ж більшість селян Мйхайло-Лукашевого зазнавала нестатків. Адже інтервенти, білогвардійці та махновсько-куркульські банди завдали їм збитків на 92,2 тис. крб. (у золотій валюті мирного часу). Влітку 1921 року сталося нове лихо — посуха. Селяни лишилися без хліба.