потім, заочно, інститут і нині працює в Матвіївці головним агрономом. У жовтні 1966 року П. А. Білая нагороджено орденом Леніна.
Враховуючи давній напрямок виробництва та приміське розташування господарства, радгосп, за яким закріплено 7,3 тис. га угідь, в т. ч. близько 5,9 тис. га орної землі, продовжує спеціалізуватися на вирощуванні фруктів, овочів і відгодівлі свиней. Цартійний комітет, дирекція радгоспу переглянули та упорядкували структуру посівних площ, більш доцільно розставили на виробничих ділянках 80 членів і кандидатів у
3 кожним роком все ширше розгортається змагання робітників за право носити почесне звання ударника комуністичної праці. У 1967 році його удостоєні 54 кращі трудівники. Імена трактористів А. І. Шавранського і А. В. Комличенка, робітниці П. М. Бичкової занесено до Книги пошани.
Багато уваги приділяється в радгоспі підвищенню рівня механізації та електрифікації всіх виробничих процесів. У розпорядженні 34 спеціалістів сільського господарства з вищою та середньою спеціальною освітою, а також 200 механізаторів 1969 року було 123 трактори, 26 різних комбайнів, 45 вантажних автомашин та інша сільськогосподарська техніка, а також понад 400 електромоторів. У радгоспі працює багато таких фахівців, яких не знало старе село, — електротехніків, електро-зварювальників, слюсарів-механіків, сантехніків, меліораторів, інженерів, зокрема інженер з питань техніки безпеки тощо.
Наявність потужної техніки і досвідчених кадрів, впровадження досягнень науки і передової агрокультури зумовили високу ефективність виробництва. Робітники радгоспу протягом чотирьох років нової п'ятирічки здобували високі врожаї зернових, технічних і плодових культур. У 1969 році врожай зернових дорівнював 24,6 цнт з га, у т. ч. кукурудзи — 35 цнт; соняшнику — 19 цнт з гектара.
Успішно розвивається садівництво. Площа радгоспного саду дорівнює 544 га. Тут щороку одержують високі врожаї фруктів. Виробничий «секрет» цього полягає в тому, що роботи в саду проводяться протягом усього року. У 1966—1969 рр. врожай ягідних культур становив пересічно 27,5 і фруктів — 43,5 цнт з га. У споживачів великою популярністю користуються такі сорти яблук, як Білий налив, Непінлитовський, Пепін-китайка, Семеренко, Мліївський та інші. 108 га засаджено грецьким горіхом, який добре плодоносить і дає чималі прибутки. У саду розміщено пасіку на 300 вуликів.
Радгосп постачає населенню Запоріжжя велику кількість овочів. 1968 року розпочато будівництво тепличного комбінату, розрахованого на 5 га зимових теплиць та на 10 га теплиць,вкритих поліетиленовою плівкою. Комбінат має стати до ладу 1970 року.
Колектив радгоспу не тільки вирощує, а й власними силами переробляє чимало своєї продукції. На околиці Матвіївни височать корпуси плодоконсервного заводу, що почав діяти в 1958 році. Його колектив, який складається з 20 чоловік, виготовляє і відправляє споживачам консерви з овочів і фруктів, томати, цукеркове тісто. Виробничі процеси тут автоматизовано. Завод щороку випускає близька 2 млн. банок різних консервів. У 1969 році його валовий прибуток дорівнював 100 тис. крб. А в цілому радгосп щороку одержує близько 3 млн. крб. валового прибутку, в т. ч. чистого доходу понад 500 тис. крб. Доходним стало і тваринництво. У 1969 році в господарстві було 1646 голів великої рогатої худоби, близько 7 тис. свиней і близько 13 тис. штук птиці. У поточній п'ятирічці на 100 га угідь щороку виробляється понад 120 цнт м'яса, головним чином свинини, 250 цнт молока і понад ЗО тис. штук яєць на 100 га зернових.
Успіхи в розвитку економіки господарства, його висока прибутковість дають змогу невпинно підвищувати життєвий рівень творців достатку, провадити в широких масштабах капітальне і житлове будівництво. Середньорічний заробіток працівників радгоспу становить 800 крб., а у робітників провідних спеціальностей він значно вищий. Тваринники заробляють за рік пересічно по 1160 крб., механізатори — 1370 карбованців.
Протягом 1964—1969 рр. у радгоспі збудовано 8 корпусів тваринницьких ферм, зокрема вівцеферми; інкубатор, механізований тік, кілька сховищ. Коштом радгоспу споруджено 60 двоквартирних фінських будинків для спеціалістів.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. Матвіївна забудовується за єдиним планом, на зразок міста. За післявоєнний час тут споруджено близько 300 цегляних або облицьованих будинків, критих шифером, черепицею. Вони потопають у вишневих, черешневих та яблуневих садках. Головна вулиця села забрукована. Прокладено тротуари, діє водогін. Через село проходить автомагістраль Москва— Сімферополь, вздовж якої посаджено 70 га фруктових і декоративних дерев. Біля кожного двору та в палісадниках — квітники, а подвір'я середньої школи прикрашають кримські троянди. Щомісяця, в останній четвер, матвіївці проводять санітарний день: прибирають вулиці, подвір'я, підбілюють будинки, дерева, лагодять тротуари тощо.
У селі є 5 магазинів, які щороку продають товарів майже на 1 млн. крб., чайна, швейна майстерня, перукарня, готель, відділення зв'язку. Медичну допомогу трудящим подають 2 лікарі та фельдшер. Відкрито фельдшерський пункт. У спорудженні лікарні немає потреби, оскільки вони є в сусідніх селах. Щороку в