Відразу ж після визволення села відновила свою діяльність сільрада, яку очолив комуніст І. П. Шевченко. Створена наприкінці 1943 року територіальна партійна організація разом з Радою очолила боротьбу матвіївців за відбудову господарства колгоспу «Січ». Тяжко було піднімати занехаяні в час окупації, зарослі бур'янами поля. Жителям удалося сховати в плавнях від гітлерівських мародерів 11 голів колгоспної худоби, а також кілька власних корів. Червоноармійські частини виділили для колгоспу 14 коней, але з них лише дві пари були робочими. Орали здебільшого коровами, сіяли вручну зерном з власних запасів. Багато праці вимагали знівечені окупантами колгоспні сади.
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни до села повернулися десятки демобілізованих бійців, які відразу включилися у відбудовні роботи. На колгоспних ланах вже працювали тракторні бригади відродженої Запорізької МТС. У колгоспі створили партійну і комсомольську організації, комуністи й комсомольці очолили найвідповідальніші ділянки виробництва на фермах і в садах. Внаслідок героїчної праці всіх колгоспників, механізаторів МТС у 1945 році артіль освоїла близько 70 проц. посівних площ, середня врожайність зернових і бобових культур становила 9,4 цнт з га. Протягом цього року поголів'я худоби зросло в півтора раза, а загальний прибуток перевищив 1 млн. карбованців.
Великих зусиль доклали трудівники до відродження саду, і вже 1949 року він плодоносив на 500 га. Десятки гектарів займали виноградники. Коваль Г. Н. Омельчак сконструював спеціального плуга, за допомогою якого механізовано одну з найбільш трудомістких робіт — укриття виноградників на зиму. За допомогою цього плуга не 200 чоловік, як раніше, а лише 2, і не за 10 днів, а за 3 виконували цю роботу.
1950 року колгосп «Січ» об'єднався з іншими артілями. Укрупнене господарство дістало назву «Зоря комунізму». Завдяки постійному підвищенню рівня механізації та агрокультури рільництва колгоспники артілі протягом другої повоєнної п'ятирічки довели врожайність зернових культур до 22 цнт з кожного га посіву, а основної технічної культури — соняшнику — до 18,2 цнт. Ще значнішими стали ці успіхи після того, як навесні 1958 року до артілі «Зоря комунізму» приєднався колгосп «Більшовик» хутора Зеленого. Об'єднане господарство, яке було назване «Запорізька Січ», мало понад 10,2 тис. га земельних угідь. Його очолив досвідчений керівник комуніст-тридцятитисячник С. К. Антоненко, який раніше був головою артілі «Більшовик». Того року колгоспники зібрали пересічно по 23,4 цнт зернових, зокрема по 36,1 цнт кукурудзи, а також по 20,2 цнт соняшнику з га. Врожай фруктів перевищив 42 цнт з кожного га саду.
Успішно розвивалося і тваринництво. Господарство мало 2,2 тис. голів великої рогатої худоби, 3,3 тис. свиней, 1,5 тис. овець і багато птиці. За успішне вирощування племінних телиць, якими було повністю оновлено колгоспне стадо, знатного тваринника І. Д. Терещенка у 1957 році нагороджено орденом Леніна.
Одну з комплексних бригад, яка веде перед у соціалістичному змаганні, очолює Герой Соціалістичної Праці, кавалер двох орденів Леніна М. І. Клименко. Це високе звання він одержав за самовіддану працю на цілинних землях Казахстану, Де працював кілька років. 1957 року за 25 робочих днів на комбайні «Комунар» він намолотив 6767 цнт пшениці, а наступного року комбайном «С-6» — вже 12 тис. Цнт. зерна. Добре працювали трудівники артілі в роки семирічки. Вони посадили понад 500 га молодого саду, добилися підвищення врожайності зернових у середньому до 22—23 цнт з кожного гектара.
Ще у 1959 році на території колгоспу став до ладу високомеханізований міжколгоспний свиновідгодівельний пункт, розрахований на одночасне утримання понад 7 тис, свиней. Наступного року цей відгодівельник передано артілі «Запорізька Січ», яка поряд з садівництвом почала спеціалізуватися на відгодівлі свиней. Крім того, господарство мало ферми великої рогатої худоби та птиці. Тваринники радгоспу «Запорізька Січ», який утворено в 1965 році на базі колгоспу, виробили на 1,00 га зернових по 120,6 цнт м'яса. Прибутки господарства за семирічку зросли майже вдвоє.
Уряд високо оцінив трудові успіхи матвіївців. Високі нагороди прикрашають груди 50-ти трудівників села. Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно С. К. Антоненкові — голові колгоспу «Запорізька Січ», під керівництвом якого господарство досягло високого рівня виробництва та значного перевиконання державних заготівель сільськогосподарської продукції. Орденом Леніна нагороджено свинарку А. М. Назаренко, яка щороку відгодовувала 1,5 тис. свиней і добилася щодобового приросту ваги тварин до 450 грамів. Таку ж високу нагороду одержала майстер високих врожаїв технічних культур Г. М. Коломоєць. На площі 40 га вона щороку збирала по 10—11 цнт рицини з га. Нещодавно С. К. Антонєнко і Г. М. Коломоєць пішли на заслужений відпочинок.
У квітні 1965 року матвіївці провели в останню путь одного з фундаторів артілі, найстарішого агронома-садівника А. К. Білая. Ця благородна людина, яка все свідоме життя віддала уквітчуванню рідної землі, стала прототипом одного з головних героїв роману Є. Ю. Поповкіна «Сім'я Рубанюків». Мов естафету, передав Білай любов до землі старшому сину Петрові, своїм землякам. Петро закінчив сільськогосподарський технікум,