Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Велику допомогу колгоспникам у зміцненні артілі, в розкуркулюванні глитайських господарств подала Запорі­зька МТС, її політвідділ. Пізніше поля артілі «Січ» об­робляли механізатори Червоноармійської МТС. У 1939 році колгосп мав понад тисячу га орної землі, 646 га плодового саду, понад 100 га ягідників і виноградників, плодорозсад­ник. Урожай кісточкових становив пересічно 43 цнт з га, а зернових — 12,4 центнера.

Учасниками виставки були і передові тваринники колгоспу — конюх М. С. Стрі­лець та свинар П. С. Булат. Перед війною тваринництво стало важливою галуззю господарства. На фермах налічувалося 94 голови великої рогатої худоби, 80 сви­ней, 113 овець, 126 коней.

Про неухильне зміцнення господарства свідчить зростання його доходів. За 7 передвоєнних років вони збільшилися в 4 рази і в 1940 році перевищили 920 тис. крб. Значну частину доходів правління артілі витрачало на капітальне будівництво — спорудження бондарні, переробних овочевих та фруктових пунктів, овочесховища тощо. Рік у рік поліпшувалася оплата праці колгоспників. У 1940 році колгоспники одержали на трудодень по 6 крб. 17 коп. грішми, 2,1кг хліба та по 3,5 кг фруктів.

Достаток прийшов у кожну хату, кожну родину. Зникли землянки, багато сі­мей колгоспників переселилося в нові будинки, яких ставало дедалі більше. Про­тягом 1930—1940 рр. хутори Матвіївка і Шовковий настільки розрослися, що зли­лись у єдине село, де 1941 року налічувалось близько 300 дворів. У 1936 році село та колгосп одержали електроенергію від Дніпрогесу ім. В. І. Леніна. На вулицях і в будинках колгоспників засяяло електричне світло. Під час організованих кому­ністами і комсомольцями недільників жителі посадили великий парк (18 га) і ство­рили розарій. І нині цей чудовий парк є улюбленим місцем відпочинку матвіївців. Сюди на свята та у вихідні дні приїжджають на відпочинок трудівники з м. Вільнянська.

У передвоєнний час в селі збудовано нові корпуси семирічної школи, відкрито клуб з бібліотекою. Жителі щотижня бачили нові кінофільми. Заслуженою попу­лярністю користувалися вистави драматичного гуртка: «Назар Стодоля» Т. Г. Шев­ченка, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Ф. Квітки-Основ'яненка; з ними гуртківці виїздили і до навколишніх сіл.

Світлі перспективи відкривалися на майбутнє. У 1941 році на ланах і в садах дозрівав багатий урожай. Але збирали його колгоспники вже під гуркіт гармат.

В перші дні Великої Вітчизняної війни 149 матвіївців пішли на фронт. Решта чоловіків, що могли носити зброю, вступила до винищувального загону, якого очолив сек­ретар комсомольської організації колгоспу Ю. Д. Романченко. Разом з частинами Червоної Армії бійці загону обороняли село від гітлерівців. В нерівному бою смертю хоробрих загинули командир загону Ю. Д. Романченко та голова колгоспу «Січ» С. В. Єськін.

У вересні 1941 року Матвіївку захопили фашисти. Два роки вони грабували село, вбивали його жителів. За відмову працювати на окупантів і організацію саботажу були розстріляні депутати сільської Ради І. А. Колісниченко, І. Ф. Назаренко, колгоспник Є. П. Христич. Гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини 90 юнаків і дівчат; спалили 24 хати, млин, приміщення переробних пунктів, викорчовували виноградники і ягідники, порізали і вивезли худобу. Тільки господарству артілі було завдано збитків на 21,3 млн. карбованців.

14-го жовтня 1943 року після тяжких багатоденних боїв на підступах до Запо­ріжжя частини Червоної Армії визволили Матвіївку від загарбників. У боях за село загинуло 50 бійців і офіцерів, серед них Герой Радянського Союзу сапер І. В. Скворцов, уродженець м. Тули. Його поховано на сусідньому хуторі Зеленому (нині село), який за клопотанням жителів з 1949 року став називатися за прізвищем героя.

Десятки матвіївців вкрили себе славою в боях проти гітлерівських загарбни­ків. Легендарною людиною став підполковник авіації С. Й. Маковський. Відважний сокіл здійснив 216 бойових вильотів, провів 76 повітряних боїв і збив 37 ворожих літаків. В одному з боїв він, ризикуючи життям, врятував лейтенанта Кузнецова, який на підбитому «ястребку» змушений був приземлитися в розташуванні ворога. С. Й. Маковський посадив свого одномісного літака поруч з підбитим, забрав това­риша і, злетівши з-під самого носа фашистів, повернувся на свій аеродром. У 1944 році С. Й. Маковського удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.

Нині Маковський працює в Запоріжжі. Він частий гість матвіївської школи-інтернату, учні якої обладнали стенд, присвячений подвигам героя. На вечорах-зустрічах демонструється документальний фільм, що розповідає про С. Й. Маков­ського і його батька — одного з перших комуністів Матвіївки.