окупанти вчинили розправу над населенням, а партизанів М. Т. Кизилова і О. К. Соболя, які потрапили до їхніх рук, стратили.
В листопаді 1918 року кайзерівські війська змушені були залишити село. У Веселому почав діяти сільський ревком на чолі з колишнім фронтовиком А. 3. Артемовим. Тоді ж тут виник партійний осередок у складі 7 чоловік: Я. Є. Осини, П. Кобзєва, І. Стецюри, П. Хачка й інших. Головою партосередку обрали В. Є. Довгополова. Комуністи проводили велику організаторську роботу, спрямовану на зміцнення Радянської
Та мирний період у селі тривав недовго. У червні 1919 року Веселе захопили денікінці. Частина комуністів лишилася для роботи в тилу ворога. Денікінці пограбували населення, відібрали у селян землю, яку вони одержали від Радянської влади. Спроба провести мобілізацію до білої армії зустріла рішучу відсіч. У тилу денікінців хоробро билися партизанські загони.
В січні 1920 року частини 46-ї стрілецької дивізії Червоної Армії визволили Веселе від денікінців. Почали працювати волосний і сільський ревкоми, які організовували допомогу Червоній Армії продовольством, забезпечували виконання продрозверстки та збір хліба голодуючим містам півночі країни.
10 червня 1920 року село захопили врангелівці. Частини 15-ї стрілецької дивізії та кавалерійський полк 3-ї дивізії. 13-ї армії в середині червня вели запеклі бої за визволення села, але під натиском переважаючих сил ворога змушені були відійти. На початку серпня частини 3-ї стрілецької дивізії знову з боями наблизились до Веселого. Незабаром сюди прибули частини Другої Кінної армії. Бої поблизу Веселого точилися протягом усього літа. Лише 31 жовтня частини 90-ї та 89-ї бригад 4-ї армії Південного фронту визволили село від білогвардійців. У боях за населені пункти Веселівської волості особливо відзначилися червоноармійці 270-го Біло рецького полку 30-ї Іркутської стрілецької дивізії. Поблизу сіл Михайлівки та близаветівки полк вступив у бій з переважаючими силами врангелівських військ і затримав просування їх до підходу основних сил Червоної Армії. Та це далося дорогою ціною: 112 бійців і 20 командирів полягли смертю хоробрих. На увічнення їх пам'яті у Веселому та Єлизаветівці встановлено пам'ятники. Михайлівку перейменовано на Білорецьке. Одну з вулиць Веселого названо Білорецькою.
З листопада 1920 року відновив роботу волосний ревком, головою якого призначено комуніста О. Зарубаева, колишнього матроса Чорноморського флоту. Секретарем волревкому став П. Прусенко. Одночасно почав діяти Веселівський сільський ревком у складі І. Є. Шевченка (голова), А. 3. Артемова, М. Ф. Ребристого, П. М. Лихачова, Т. С. Каменева. Всі вони були місцевими селянами, активними учасниками громадянської війни. Волосний ревком мав чотири відділи: загальний, земельний, народної освіти та військкомат. Основну увагу волревком приділяв зміцненню Радянської влади в населених пунктах волості, а також виконанню продрозверстки.
Наприкінці листопада 1920 року в селі створено волосний комітет незаможних селян на чолі з О. Рязановим; КНС став опорою волревкому в боротьбі за утвердження в селі й волості Радянської влади.
Наприкінці листопада — початку грудня 1920 року відновила роботу партійна організація, яка налічувала 12 членів і 9 кандидатів у члени партії. Серед них О. Зарубаєв (голова осередку), В. Долгополов, П. Хачко, Я. Осина, Г. Калабухов та інші. Партійна організація очолила боротьбу селян за перші соціалістичні перетворення в селі. Партосередок допоміг молоді села створити комсомольську організацію. На початку 1921 року вона вже налічувала 40 чоловік. Першим секретарем її був О. П. Гармаш.
Оскільки в дніпровських плавнях та поблизу їх ще орудували махновські банди, волревком створив загін самооборони, куди ввійшли комуністи, комсомольці та члени КНС. У грудні 1920 року загін з допомогою частин 30-ї Іркутської дивізії, що перебували в селі, розгромив біля села Менчикурів одну з цих банд.
Партосередок, волревком і волкомнезам підготували і провели 21 січня вибори сільських Рад. Веселівську сільраду очолив І. 6. Шевченко. Перший волосний з'їзд Рад відбувся у Веселому 27 січня 1921 року. Головою волвиконкому обрано О. Зарубаева.
Імперіалістична та громадянська війни підірвали економіку селянських господарств. 1920 року в усій Веселівській волості було тільки 4 тис. коней і приблизно стільки ж корів. Під керівництвом партосередку актив села створив земельний омітет, який перерозподілив усю землю з розрахунку 2,2 десятини на кожного пена сім'ї. Створений при волвиконкомі посівний.комітет допоміг селянам одержати асіннєві позички та організував супрягу бідняцьких і середняцьких господарств, селі з'явилися кооперативні споживче і кредитне товариства. І все ж через нестачу тягла обробіток землі провадився на низькому агротехнічному рівні, до того ж ясіяно було не більше 60 проц. довоєнних посівних площ. Внаслідок посухи в 1921 оці загинули майже всі посіви зернових. Зібрали менше, ніж сіяли. Почався злод. У Веселому тяжко бідували 3,5 тис. чоловік. Десятки сімей, шукаючи порятунку, виїхали з села.
Партійна організація, комсомольці, сільська Рада, комнезам організували до- омогу голодуючим. Для дітей відкрили їдальні, для сиріт — дитячий будинок а 45 місць. З ініціативи волосного партійного комітету почалося збирання коштів з фонду допомоги голодуючим. Веселівське споживче товариство зібрало гроші на