Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

року у Веселому виявлено дру­ковану прокламацію «До сільської інтелігенції». Листівки завозили сюди з Мелі­тополя прикажчики купця Кондака, що жив у селі. Вони поширювали також ленін­ську «Искру» (1936 року під час ремонту сільської крамниці в стіні знайдено вели­кий пакунок газети «Искра»).

1906 року під впливом більшовицької агітації почалися селянські заворушення проти поміщиків-колоністів. Того ж року наймити з Веселого брали участь у роз­громі економії Шредера. Вони розподілили зерно і худобу, маєток спалили. Роз­громлено й інші економії волості. Для

Заворушення тривали і в 1907 році. У вересні того року до Веселого знову прибули загони поліції та війська, які вчинили розправу над «бунтівниками».

Столипінська аграрна реформа ще більше погіршила становище основної маси селян. Куркулі, виходячи на хутори, захоплювали кращі землі общини. У 1906— 1907 рр. біднота, озброєна вилами і кілками, не раз чинила опір свавіллю куркулів. Все ж за підтримкою властей протягом 1906—1914 рр. у Веселівській волості близько 200 родин заснували хутори. У 1914 році з 1418 дворів села понад 700 бідняцьких господарств мали в середньому не більше 9 десятин кожне. 126 розорених селян­ських господарств переселилося до Сибіру, решта безземельних залишила село, поповнивши лави міського пролетаріату.

Напередодні першої світової війни в селі проживало близько 9 тис. чоловік. Веселе забудовувалося без будь-якого плану, здебільшого саманними хатами або ж землянками. Лише в центрі стояли кам'яні будинки куркулів, крамниці та склади. Убогі бідняцькі житла тулилися вздовж вузьких і кривих вуличок, які в негоду ставали непролазними від багнюки.

У селі діяли дві невеликі цегельні, п'ять парових млинів, кілька вітряків, кус­тарні майстерні чинбарів, кравців і шевців. Були кінна станція, поштове відді­лення і телеграф.

Часто спалахували епідемії тифу, малярії, віспи, а в 1910 році — холери і чуми. Лікарні в селі не було; відкрита наприкінці XIX ст. амбулаторія та лікарняна дільниця, де працювали лікар, фельдшер, акушерка, обслуговували близько ЗО тис. населення з навколишніх сіл. У березні 1912 року повідомлялося, що у Веселому «епідемічних хвороб, особливо дитячих, надто багато, не кажучи вже про те, що хворих на інші хвороби — сухоти, гострий ревматизм, лихоманку, сифіліс, ко­росту — мало не півсела. Приймальний покій штурмують сотні хворих».

Більш як через 40 років після відкриття парафіяльної школи земство у 1897 році спорудило у Веселому двокласне училище, а на початку XX ст.— ще одну церковнопарафіяльну та одну земську початкову школи. Але й вони не могли за­безпечити навчанням навіть третини дітей шкільного віку. До того ж, викладання провадилося лише російською мовою. За переписом 1914 року тільки 22 проц. жите­лів уміли читати й писати.

З початком першої імперіалістичної війни з села призвано до армії 980 чолові­ків. Двічі реквізували коней. У 1914—1916 рр. для потреб армії конфісковано 150 бричок, 500 корів і 800 свиней. Наполовину зменшилися посівні площі. Бідня­цькі господарства занепадали.

Та ось долинула до Веселого звістка про повалення самодержавства. В селі відбулися мітинги: селяни вимагали землі і миру. На сходках та мітингах часто виступали мелітопольські більшовики. Вони викривали антинародну політику Тимчасового уряду, роз'яснювали позицію революційної соціал-демократії в основ­них питаннях революції. Під впливом більшовицької агітації селяни відмовлялися вносити орендну плату, самовільно захоплювали землі, що належали поміщикам і колоністам. Влітку 1917 року в селі виникла група співчуваючих більшовикам, якою керували брати Пирогови.

З радістю зустріли веселівці звістку про перемогу Великої Жовтневої соціаліс­тичної революції. Радянську владу проголошено в селі у січні 1918 року. Тоді ж створено волосний ревком на чолі з селянином-фронтовиком Т. С. Вечірком та сіль­ський ревком, головою якого став М. К. Бовкун. Ревкоми енергійно здійснювали закони й розпорядження Радянської влади. На зборах активу, в яких взяло участь понад 500 чоловік, ухвалили негайно приступити до розподілу поміщицьких та об­ліку нетрудових куркульських земель. Цю роботу здійснював земельний комітет, пізніше — комбід, очолюваний сільським активістом Т. А, Огурцовим. Коли у кур­кулів вилучали нетрудові землі, лишки хліба, худоби, інвентаря, то часто вони під­палювали свої господарства. Для захисту майна, яке тепер належало революції, в березні 1918 року волревком створив кінний загін Червоної гвардії. На хутори та в економії послано загони охорони по 5—10 червоногвардійців. Запеклі сутички між червоногвардійцями і куркулями сталися в ряді місць, зокрема на хуторі Міщенка.