Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

а для відбудови семирічної школи — кілька вагонів лісу. 1945 року колгоспи вже мали 130 голів великої ро­га тої худоби, 66 коней тощо.

В 1950 році відбулося об'єднання двох артілей в одну — ім. Кірова. Районна парторганізація направила сюди спеціалістів, які стали організаторами боротьби за піднесення економіки села. Уже наступного року колгосп ім. Кірова зібрав 2,8 тис. тонн пшениці, виростив добрий врожай ячменю, вівса, кукурудзи.

Озброєні рішеннями вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, члени артілі ім. Кірова добилися дальшого зміцнення економіки. В останньому році п'ятої п'я­тирічки колгоспники зібрали вже по 17,5 цнт зернових з га, і по 18 цнт соняшнику. Поголів'я худоби за роки п'ятирічки збільшилося в 2,5 раза, а загальні прибутки— в 4 рази.

В роки семирічки артіль стала великим багатогалузевим господарством, яке мало понад 7 тис. га землі. Колгоспники вирощували озиму пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу та соняшник. Чималі площі були засаджені картоплею й овочами. Успіш­но розвивалося тваринництво. За семирічку виробництво тваринницької про­дукції зросло майже удвоє.

Навесні 1961 року село одержало електроенергію від державної енергосистеми. Це дало можливість широко застосовувати її у виробництві та побуті. Лише в кормо­цеху третьої бригади складну техніку приводять у дію 13 електромоторів. За їх до­помогою тут подрібнюють і пропарюють корми, виготовляють дріжджі, штучне мо­локо для відгодівлі телят.

Ще більших виробничих успіхів досягли трудящі Жовтневого (село було пере­йменоване у 1958 р.) за перші чотири роки нової п'ятирічки. Цьому у вирішальній мірі сприяли рішення XXIII з'їзду партії та березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи їх, парторганізація та правління колгоспу краще розставили кадри, зміцнили матеріально-технічну базу господарства, поліпшили структуру посівних площ і агрокультуру рільництва то­що. Значно зросли площі під-основ­ною зерновою культурою — озимою пшеницею, а врожаї збільшилися до 19 цнт з га. 1969 року артіль мала 2,6 тис. голів великої рогатої худоби, 5,5 тис. овець, багато сви­ней, а також птиці. Прибутки пере­вищили 1,3 млн. крб. Великі кошти витрачаються на придбання та оно­влення техніки, яку обслуговує по­над сто механізаторів. Працюють 18 висококваліфікованих спеціаліс­тів — агрономів, зоотехніків, інже­нерів.

У селі виросли досвідчені ма­йстри сільськогосподарського вироб­ництва. 1936 року вперше сів за кер­мо трактора Г. С. Васильченко. Після війни він очолив комплексну бригаду, яка систематично вирощує високі врожаї зернових і технічних культур. За це її керів­ника нагороджено орденом Леніна. Всього в селі працює 17 орденоносців.

Керівною й спрямовуючою силою в колгоспі є партійна організація, що налічує 56 комуністів. Більшість їх трудиться безпосередньо на виробництві: механізатора­ми, тваринниками, рільниками та ін. Під керівництвом партійної організації пра­цюють 42 комсомольці. Комуністи і комсомольці мобілізовують колгоспників на боротьбу за підвищення культури землеробства, зниження собівартості продукції. Велику допомогу господарству подають шефи — робітники Токмацького ковальсько-штампувального заводу. За їх допомогою та при безпосередній участі механі­зовано тваринницькі ферми, споруджено зрошувальну систему на площі 60 га, де тепер вирощується городина. Завод виготовив проектно-кошторисну документацію по розчищенню річки Чунгул. Закінчення робіт дасть можливість додатково зро­шувати 200 га землі.

Водночас з розвитком економіки колгоспу невпинно підвищується оплата праці його трудівників. їх середньомісячні заробітки перевищують сто крб. Чималі при­бутки мають вони і від особистого господарства. 454 ветерани праці одержують пенсії.