Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

11 березня 1920 року жителі обрали новий склад Ради і висунули делегата на повітову селянську конференцію. Виконуючи рішення конференції, трудівники села приступили до вилучення лишків хліба у куркулів і збирання продовольства для Червоної Армії. 13 квітня 1920 року вони відправили 9-му Латиському стрілецькому полку тисячу пудів пшениці, 300 пудів картоплі, 5 голів великої рогатої худоби, 100 пудів овочів.

Ревком організував допомогу родинам червоноармійців і виконання продроз- верстки. З допомогою Великотокмацького партосередку у грудні в селі створено комітет незаможних селян, який очолив учасник громадянської війни Г. Ф. Кремен­чуцький. Ці органи підготували й провели наприкінці січня 1921 року вибори сільської Ради. Вона разом з КНС продовжила роботу по здійсненню ленінського Декрету про землю. У навколишніх німецьких хуторян-колоністів було відібрано 1700 десятин і розподілено між малоземельними селянами. Створений 1922 року комсомольський осередок активно допомагав сільраді у відновленні роботи школи, організації лікнепів для неписьменних, у боротьбі проти куркулів.

Сільська рада, комнезам подавали всіляку допомогу біднякам: організували су­пряги, добивалися позичок для придбання інвентаря і посівного матеріалу. Важко було долати наслідки голоду, який охопив село в 1921—1922 рр. Але вже через 4 роки селянські господарства досягли довоєнного рівня виробництва зерна. Урожайність полів за період з 1924 по 1927 рік зросла з 5—6 до 12—13 цнт з га. За перше пожовтневе десятиріччя сталося осереднячення села. Зменшилася кількість малоземельних родин. Однак у руках куркулів все ще лишалося до 20 проц. землі, частину якої вони орендували у бідноти. Незважаючи на постійну допомогу держави, середняцькі та бідняцькі одноосібні господарства мало виробляли товарної продукції, що стриму­вало розвиток сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 1929 року, на виконання рішень XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У, сільрада, а також партосередок сусіднього села Солодкої Балки організували в Ниж­ньому Куркулаці ТСОЗи «Наймит» і «Нижній». Перше товариство об'єднувало 35 бід­няцьких господарств. Було усуспільнено 309 га землі, 12 робочих коней, кілька плугів, 3 букери, 6 косарок-лобогрійок, 2 віялки. До ТСОЗу «Нижній» вступило 24 родини, які мали 13 коней, 24 корови. Вони обробляли 323 га землі. Сільськогос­подарського реманенту теж було обмаль — 3 плуги і 4 букери, жниварка, віялка і сівалка. Обом товариствам держава виділила кредити на придбання тракторів та інвентаря. Того ж року ТСОЗи об'єдналися в сільгоспартіль «На варті», яку очолив комуніст Г. Л. Федан.

Колективізація одноосібних селянських господарств відбувалася в умовах го­строї класової боротьби. Куркулі скорочували посіви, різали худобу, ухилялись від хлібозаготівель і підмовляли на це нестійких селян. В одного з глитаїв сільські акти­вісти виявили 100 пудів ячменю і 70 пудів пшениці, які він сховав, щоб не здати державі. Навіть після розкуркулення, під час весняної сівби 1933 року, в селі знай­дено 26 ям із захованим зерном. За рішенням загальних зборів колгоспників вислано 7 найбільш вороже настроєних куркульських родин. їх хлібні запаси, худобу і ре­манент передано артілі.

Завдання успішного завершення колективізації вимагали посилення політичної та організаторської роботи в селі. 5 червня 1932 року за рішенням Великотокмацького райкому партії створено територіальну партійну організацію, яку очолив М. Ю. Шмалько. Вона налічувала 3 члени ВКП(б) і 7 кандидатів у члени партії. Раніше комуністи, які працювали в селі, були на обліку в партійній організації Великого Токмака.

Парторганізація доклала багато зусиль щодо розвитку економіки колгоспу, організації соціалістичного змагання, підготовки механізаторських кадрів. На курси до Великотокмацької МТС відрядили 10 колгоспників. Набули поширення агротех­нічні гуртки. У зміцненні артілі велику роль відіграла МТС. Обробіток землі в кол­госпі провадила її третя тракторна колона. Вона виконувала до 80 проц. робіт на оранці, понад 50 — на жнивах.

У березні 1934 року село відвідав секретар Дніпропетровського обкому партії М. М. Хатаєвич. Він ознайомився з роботою трактористів, розмовляв з жителями, цікавився тим, як ідуть справи в колгоспі. Члени артілі обіцяли йому працювати ще краще, зібрати врожай за 10 днів. Свого слова вони дотримали. За успіхи у ви­конанні польових робіт колгосп було занесено на районну Дошку пошани.

На початку 1935 року відбулося розукрупнення артілі. Утворення 2-х колгоспів позитивно відбилося на сільськогосподарському виробництві. Якщо на початку 30-х років колгоспники збирали пересічно по 10 цнт зернових, то перед війною — по 18 цнт з га. Поряд із землеробством велику увагу приділяли громадському тва­ринництву. У колгоспах було створено молочнотоварні, свино- і птахоферми. Річні надої молока зросли з 1,2 тис. до 2 тис. літрів від корови.