Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

6 жовтня 1941 року гітлерівські війська окупували Ногайськ. Одразу ж почалися облави на комуністів. Фа­шисти заарештували і розстріляли 117 жителів, у т. ч. кількох комуністів.

Майно радгоспу і колгоспів окупанти оголосили своєю власністю, створили Т. ЗВ. общини, примушуючи жителів безплатно працювати на

Та трудящі не корились окупантам. Члени підпільної групи, очолюваної дирек­тором місцевої школи С. А. Ліпченком, поширювали серед населення антифашист­ські листівки, переховували червоноармійців, що тікали з полону, виготовляли для них документи. Гестапівці заарештували багатьох народних месників і в 1943 році на околиці Бердянська розстріляли Є. М. Барановського, О. І. Гуленську, І. М. Га- лигузова, В. І. Бредихіна, А. Ф. Власова, В. Г. Голубова, С. О. Русинського, М. І. Захарова, І. І. Лазаренка, Ф. В. Ліпаткіна, С. А. Ліпченка, Т. Т. Поздня- кова, І. ї. Прядка, О. Ю. Рослякова, Ф. І. Сочинського, І. М. Тисленка, А. П. Ши- панова, П. І. Заболотного. Тільки деяким підпільникам пощастило врятуватися: К. І. Ліпаткіна й Л. Ф. Ліпаткіна втекли з Бердянської тюрми, М. Р. Корнієнка поліцаї жорстоко побили, а потім звільнили. В. П. Супрун і С. П. Шутенко уник­нули арешту й переховувалися до визволення Ногайська Червоною Армією.

18 вересня 1943 року воїни 130-ї стрілецької дивізії під командуванням полков­ника Кс В. Сичова визволили Ногайськ від окупантів. Відступаючи, фашисти зруй­нували вальцьовий млин, цегельний, пивоварний і рибний заводи, будівлі МТС, електростанцію, друкарню, школу, лікарняне містечко, 75-метровий міст через річку Обиточну, морську пристань, 130 житлових будинків та інші споруди. За­гальна сума збитків, заподіяних ворогом, становила 42,4 млн. карбованців.

Сотні вихідців з Ногайська продовжували далі громити фашистів. І. Т. Шаповалов, пішовши добровільно на фронт, захищав Донбас, брав участь у боях за Ростов у 1941 році. Під час боїв на Кубані в січні 1943 року сержант І. Т. Шаповалов під щільним кулеметним вогнем ворога розмінував проходи і відкрив шлях наступаючим радянським - танкам, за що був відзначений урядовою нагородою. Комуніст Ф. О. Панченко, потрапивши після поранення у полон, не припинив боротьби з фашистами. Після втечі з концентраційного табору він разом з польськи­ми партизанами громив гітлерівців, за що нагороджений орденом «За свободу поль­ського народу». Старшина 1-ї статті В. М. Долганов, захищаючи Ленінград, брав участь у сміливих рейдах моряків на бронепоїзді «За батьківщину!». Залишивши мирну професію агронома, лейтенант артилерії І. Р. Босенко бився з фашистами на Калінінському і Ленінградському фронтах, потім брав участь у визволенні багатьох країн Західної Європи. Крім інших нагород, лейтенант І. Г. Босенко відзначений медаллю «За визволення Праги». Воїнам-землякам, які не повернулися з фронтів Вітчизняної війни, у місті встановлено монумент.

Відроджувати зруйноване ворогом господарство було дуже важко. Не вистачало техніки й тягла, робочих рук, транспортних засобів. Колгоспники змогли зберегти тільки 39 голів артільної худоби. Від частин Червоної Армії колгоспи одержали 26 робочих коней. Механізатори Троянівської МТС відшукували в металобрухті старі частини і ладнали трактори, щоб допомогти колгоспникам та ро­бітникам радгоспу. Проте восени 1943 року жінкам і підліткам довелося обробляти землю майже повністю вручну та своїми уцілілими коровами. З такими ж трудно­щами провели сівбу і жнива 1944 року. Натхнені перемогами Червоної Армії на фронтах, люди працювали з величезним піднесенням. Вже того року майже напо­ловину збільшилося поголів'я худоби, а грошові прибутки становили 370 тис. крб. Колгоспники допомагали фронтові хлібом, здавали до фонду перемоги облігації державних позик, грошові заощадження, збирали теплі речі і подарунки для ра­дянських воїнів.

Поступово відновлювали роботу промислові підприємства. Влітку 1944 року почала працювати артіль «Червоний цегельник». Майже водночас було створено промисловий комбінат у складі деревообробного, ковальського та механоскладаль­ного цехів, відновилася робота шевської та кравецької майстерень. Згодом запра­цювала невелика електростанція.

1946 року хлібороби освоїли довоєнні посівні площі. Серед трудящих розгорну­лося змагання за кращі показники у підвищенні культури виробництва і високу врожахшість. Щоб поширити передовий досвід у господарствах району, з жовтня 1950 року в Ногайську щорічно проводилися сільськогосподарські виставки.

Протягом першої повоєнної п'ятирічки колгоспи селища добилися підвищення урожайності зернових і бобових культур до 10—12 цнт з га. В 1950 році 4 ногайські артілі об'єдналися в дві. В роки другої повоєнної п'ятирічки в артілях ім. Сталіна та ім. Калініна, а також в радгоспі «Надія республіки» пересічна врожайність зер­нових зросла до 14, а соняшнику — до 12 цнт з га. Навесні 1957 року артіль ім. Ка­лініна приєднали до радгоспу «Надія республіки». На початку 1958 року на базі навчально-дослідного господарства сільськогосподарського технікуму створено плодорозсадницький радгосп «Приморський». Через два роки він задовольняв по­треби господарств і трудящих у фруктових та декоративних саджанцях не тільки свого, а й сусідніх районів. Тут було закладено 219 га садів та 117 га виноградни­ків. За роки семирічки це господарство розширилося і зміцніло. У 1964 році сюди приєднано землі першої бригади колгоспу ім. Димитрова (села Банівка). Загальна площа угідь становила 3244 га. У 1968 році хлібороби виростили по 28 цнт озимої пшениці з га, по 39 цнт кукурудзи. Господарство було добре оснащене технікою.