Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Як тільки стало відомо про лютневі 1917 року події в Петрограді, у Ногайську відбулася демонстрація трудящих, які вийшли на вулиці з червоними прапорами.

Трудящі міста гаряче вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної рево­люції. Наприкінці грудня 1917 року було обрано першу Раду робітничих, солдат­ських і селянських депутатів. До її складу ввійшли Г. Ф. Кокошко, І. Я. Поляцький, В. П. Гарбузов, С. А. Новицький, Ю. А.

Проводячи в життя рішення з'їзду про зміцнення влади Рад на місцях, Ногай­ська Рада розгорнула активну діяльність. Протягом січня 1918 року націоналізо­вано банк, лісні й хлібні склади, паровий млин, цегельні заводи. Члени Ради на чолі з Г. Ф. Кокошком встановили контроль над поміщицькою економією, взявши на облік 12 тис. десятин землі, 10 тисяч овець, багато свиней, тягла тощо. Члени Ради організували допомогу інвалідам війни та родинам загиблих. Було відкрито будинок притулку для сиріт. Голова Ради А. А. Новицький очолив відділ народної осві ти, який приступив до ліквідації неписьменності. За вимогою Ради в усіх школах ліквідували посади почесних попечителів, попечительниць та наглядачок. До складу педагогічних рад жіночої гімназії та реального училища Рада направила своїх представників. Вона звільнила дітей бідноти від оплати за навчання, припинила викладання «закону божого», ввела в програму історію України й українську мову і літературу. Для навчання дорослих було відкрито вечірню школу.

Радянське будівництво проходило в складних умовах іноземної інтервенції та громадянської війни. Коли на Україну почали наступ австро-німецькі війська, підняла голову контрреволюція. В квітні 1918 року місто захопив загін полковника Дроздовського. Білогвардійці заарештували й розстріляли членів Ради. Вряту­вався лише І. І. Єчин, якого бандити вважали за вбитого (він був лише поранений), інші 16 — загинули. Пам'ять про перших борців за Радянську владу в Ногайську свято зберігається. На братській могилі 1957 року встановлено кам'яний мону­мент, іменами А. А. Новицького та Ю. А. Голубенка названо вулиці міста.

Наприкінці квітня 1918 року Ногайськ захопили австро-німецькі війська. Окупанти грабували населення, вивозили хліб і худобу. В грудні 1918 року, вони відступили, а в місто вдерлися денікінські частини з корпусу генерала Тілло. На початку березня 1919 року Ногайськ визволили частини 2-ї бригади 1-ї Задніпров­ської дивізії Червоної Армії; тут відновилася Радянська влада. Міську Раду очолив більшовик С. І. Кара.

Та в червні 1919 року Ногайськ знову захопили денікінці. їм вдалося схопити і стратити радянських активістів І. Я. Поляцького та В. П. Кривицького. У відпо­відь на грабежі й терор денікінців трудящі почали збройну боротьбу. Бідняк Г. 3. Голик разом з своєю дружиною та двома синами організував партизанський загін, комісаром у ньому став бердянський робітник О. Д. Леванісов. Згодом до цього загону увійшло багато жителів Ногайська та навколишніх сіл. Партизани вели активні бойові дії у ворожому тилу. Так, поблизу села Чумаків Херсонської губер­нії у серпні 1919 року ногайський партизанський загін розгромив одну з частин групи генерала Шкуро, за що командира загону Г. 3. Голика було нагороджено орденом Червоного Прапора.

Ногайськ визволено від денікінців 10 січня 1920 року кіннотниками 8-ї дивізії червоного козацтва. Був створений ревком, який одразу організував збирання продовольства для Червоної Армії — того місяця радянським бійцям відправлено 1829 пудів пшениці. Відновив свою роботу і партійний осередок, секретарем якого став М. М. Сопільник. 20 травня 1920 року в Ногай­ську відбулися збори молоді, на яких створено мі­ський комсомольський осередок на чолі з П. Кошкарьовою.

У зв'язку з наступом врангелівців у першій по­ловині червня 1920 року більшість радянських уста­нов довелося евакуювати з міста. Після захоплення білогвардійцями Ногайська Г. 3. Голик і О. Д. Лева­нісов знову сформували партизанський загін, який мужньо боровся проти ворога аж до повної перемоги над ним3. Під час морського бою 15 вересня Азовська червона флотилія розгромила врангелівців біля (Зби­точної коси. 29 жовтня 1920 року червоноармійські частини 13-ї армії визволили Ногайськ.

Та залишалася ще одна перешкода мирному радян­ському будівництву — бандитизм. Рештки махновських загонів на початку грудня 1920 року захопили Но­гайськ. Притиснуті частинами Червоної Армії до мо­ря, вони чинили відчайдушний опір, доки 16 грудня їх не розбила 9-а радянська стрілецька дивізія під командуванням Карташова.

Після визволення міста відновили свою діяльність ревком, партійний і комсомоль­ський осередки. Всі 60 комсомоль­ців стали бійцями загону особли­вого призначенця, очолюваного начальником міліції П. П. Єрьоміним. На початку 1921 року в Ногайську створено комнезам.

Вибори до міської Ради від­булися у січні. 13 з 50 депутатів Ради були комуністами. Водночас відбулися вибори до волосної Ра­ди, головою волвиконкому обрали Д. Я. Поляцького.