Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

був у селі, не міг подати хворим медичної допомоги. Касторове масло та йод були основними засобами ліку­вання, що їх мала місцева аптека.

Не набагато кращим був і стан народної освіти. Лише в 1873/74 навчальному році у Преславі відкрито земське однокласне початкове училище, де навчалося 89 хлопчиків і 14 дівчаток. Через два роки на його базі створено два — чоловіче і жіноче початкові училища, які відвідувало 100 хлопчиків і 38 дівчаток. У 90-х роках XIX ст. тут відкрилося ще одно земське однокласне училище. Але цими шко­лами охоплювалася тільки п'ята частина дітей шкільного віку.

Третина дворів села займалася народними промислами, славилися своїми май­стерними виробами ковалі, бондарі, стельмахи, чинбарі, кравці, шевці, вишиваль­ниці . Болгарське населення Преслава зберігало давні національні обряди і звичаї: вважалося гріхом проклинати худобу, щоб вона не перевелася; після косовиці на лузі залишали клаптик «бороди», щоб заручитися добрим урожаєм наступного року. Збирачем усної народної творчості в селі був революціонер і прогресивний діяч О. В. Варбанський, 1910 року він надрукував у Ногайську збірку болгарських пісень.

Під час імперіалістичної війни близько половини працездатного чоловічого на­селення відправлено на російсько-турецький фронт. Багато родин залишилося без годувальників. Часті реквізиції коней, возів, худоби і хліба для армії розорювали селянські господарства. Це викликало гострі протести. Доведена до повного зубо­жіння і відчаю біднота розгромила кілька куркульських садиб, висловлювала своє гостре незадоволення політикою царизму.

Після Лютневої буржуазно-демократичної революції з фронту повернулося до села кілька десятків солдатів, у тому числі селяни-бідняки О. А. Григоров, П. Н. Курлов та інші. Вони роз'яснювали селянам більшовицькі ідеї про мир і землю, закликали бідноту підтримувати революційну боротьбу пролетаріату.

Перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді бідняцькі маси зустріли з радістю. На мітингах трудящі села висловлювали свою солідарність з пролетаріа­том Петрограда. В лютому 1918 року, після мітингу, на якому виступили представ­ники Бердянської повітової Ради та революційно настроєні семінаристи, в Преславі обрано волосну Раду селянських і батрацьких депутатів, головою якої став К. І. Рупчев. При волвиконкомі організували земельний комітет на чолі з місцевим селянином-бідняком К. І. Марковим. Комітет відібрав лишки землі у куркулів та розподілив її між бідняками по дві десятини на кожного члена сім'ї. Крім того, комітет готував бійців для Червоної Армії, а також збирав для неї продовольство, виділяв коней.

У квітні 1918 року Преслав захопив білогвардійський загін полковника Дроздовського. Білогвардійці закатували активних борців за Радянську владу семінари­стів Д. Д. Димитрова, Лебедя, Расихіна та інших. Підтримані білогвардійцями, активізували контрреволюційну діяльність болгарські буржуазні націоналісти. Вони агітували за відокремлення болгар від Радянської України, домагалися екстерито­ріальності. Але ця агітація не знайшла підтримки серед болгар-трудящих. У червні 1918 року село окупували австро-німецькі війська. Разом з ними з'явилися україн­ські буржуазні націоналісти — гетьманці. Окупаційний режим супроводжувався пограбуванням населення і розправою над активістами. В жовтні 1918 року окупанти залишили село і згрупувалися у Бердянську, звідки незабаром їх вигнала Червона Армія.

В Преславі відновилася Радянська влада. На заклик Бердянської повітової Ради Преславський волвиконком розпочав збирання хліба для голодуючих робітників промислових центрів країни, організував поповнення лав Червоної Армії.

Та контрреволюція не складала зброї. В червні 1919 року Преслав захопили денікінські війська. За допомогою місцевих куркулів вони заарештовували співчу­ваючих Радянській владі і жорстоко з ними розправлялися.

10 січня 1920 року 8-а дивізія Червоного козацтва, що входила до складу 13-ї армії, визволила Преслав від денікінців. Відновив роботу ревком, головою якого став К. І. Марков.

У червні 1920 року село захопили врангелівці. Знову почалися грабування, арешти й розстріли активістів, знущання над біднотою. В жовтні частини 13-ї армії під командуванням І. П. Уборевича остаточно визволили Преслав від білогвардійців. Трудящі села палко відгукнулися на звернення Центрального комітету РКП(б) взяти участь у створенні інтернаціональної бригади для штурму Перекопу. З Преслава до тієї бригади влилися десятки бійців.

Багато лиха заподіяли селянам наскоки махновців. Вони грабували й розстрі­лювали жителів. На початку грудня 1920 року червоноармійські частини 9-ї дивізії 4-ї армії розгромили бандитів і вигнали з села.