Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Понад 1,2 тис. приазовців у перші ж дні Великої Вітчизняної війни зі зброєю в руках пішли на фронт. їхні робочі місця зайняли жінки, старики та підлітки. У селі створено бойову дружину, що згодом була перетворена на загін народного ополчення, працювали курси медсестер Пізніше, з наближенням фронту, органі­зовано Приазовський винищувальний батальйон, бійці якого засилалися в тил ворога. Матеріали їхньої розвідки були використані Червоною Армією.

У Приазовській школі працював учителем В. Симоненко (підпільна кличка — Севастопольський). На уроках історії він виховував у своїх учнів ненависть до німецько-фашистських загарбників. Дізнавшись про це, гітлерівці заарештували його й по дорозі в поліцію вбили.

З 1942 року у Приазовському та в сусідніх селах діяла підпільна група під керівництвом Мурашова. До її складу входили Д. Мандрика, Є. Я. Моспан, О. Д. Вороніна, В. Носковський. Підпільники за завданням Мелітопольського партизан­ського загону провадили агітаційну роботу: розмножували і поширювали листівки, які інформували населення про успішні бойові дії Червоної Армії, закликали чи­нити опір. Близько двох років тривала окупація Приазовського. Гітлерівці лід загрозою розстрілу вивезли в концтабори та на каторгу до Німеччини 150 чоловік, кілька десятків чоловік вони розстріляли.

Відступаючи, фашистські варвари проводили «тактику спустошеної землі», знищували все на шляху відступу. Село Приазовське майже повністю було спалене. Гітлерівці знищили електростанцію, МТС, 9 шкіл, лікарню, пошту, спалили 830 житлових будинків. За відмову евакуюватись фашистські кати схопили багато жителів села і готували над ними розправу, але цьому перешкодив стрімкий наступ радянських військ.

Село визволили 20 вересня 1943 року 664-й, 1175-й, 1179-й стрілецькі полки, 10-та гвардійська окрема протитанкова артилерійська бригада та інші частини.

В бою за Приазовське загинули смертю хоробрих 15 радянських офіцерів, 90 сержантів і солдатів. У центрі села споруджено пам'ят­ник загиблим воїнам, на якому зо­лотими літерами написані імена героїв-визволителів. Біля пам'ятника та на могилах воїнів не в'януть квіти.

Мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни приазовці. М. І. Фурманов один з пер­ших у своїй військовій частині у боях за Донбас був нагороджений орденом Червоної Зірки. Такої ж нагороди удостоєний Л. Т. Лобода.

Натхнені великими перемога­ми Червоної Армії, мешканці села гаряче взялись за відбудову зруйнованого фа­шистами села і господарства колгоспів. Цю роботу довелося проводити в умовах небачених труднощів. Фашистські варвари завдали селу збитків на суму 355 млн. карбованців.

У перші ж дні після визволення відновили свою діяльність райком партії, рай­виконком. Первинні партійні та комсомольські організації МТС і колгоспів мобілі­зували трудівників села на його відбудову.

Важкою була осінь 1943 року для колгоспників Приазовського. Копали землю лопатами, орали коровами, які уціліли. В МТС нашвидкуруч зібрали з деталей, викинутих у брухт, кілька тракторів. Завдяки героїчним зусиллям колгоспників восени 1943 — весною 1944 року засіяли близько 30 проц. посівних площ і зібрали всього по 5—8 цнт зернових і бобових культур. Все ж артілі змогли відправити понад план до фонду оборони 20 тис. пудів хліба. Одночасно з цим жителі ремонту­вали школи, виробничі приміщення, хати колгоспників. Відбудовні роботи значно прискорилися, коли наприкінці 1943 року у Приазовське почали надходити буді­вельні матеріали.  

Завдяки братній допомозі колгоспів Російської Федерації та республік Серед­ньої Азії наприкінці 1944 року в артілях райцентру було вже близько 400 голів великої рогатої худоби.

Значно прискорилась відбудова громадського господарства, коли до села повер­нулися фронтовики. Вони гаряче взялися за роботу. Кавалер трьох орденів Слави Я. К. Лайкін знову став будівельником, офіцери Ф. І. Дольніков, С. М. Кудар, І. Башкатов та інші пішли працювати на головні ділянки виробництва.

Боротьба за виконання першого повоєнного п'ятирічного плану, мобілізація колгоспників, робітників та інтелігенції на відбудову господарства становили в цей період основний зміст діяльності комуністів, які йшли в авангарді соціалістичного змагання. Зразки самовідданої праці показували механізатор В. Лазаренко, доярка І. С. Тихонська, тракторист В. Є. Родіонов — з артілі «Прогрес», секретар парторганізації колгоспу ім. Кірова М. П. Коробов, механізатори і рільники І. Г. Гомзиков, І. Попазов та інші.

За першу післявоєнну п'ятирічку колгоспи села відновили посівні площі і впо­рядкували сівозміни. Врожайність зернових і бобових з гектара на всіх площах посіву збільшилась до 10—14 цнт. Поголів'я великої рогатої худоби зросло втричі. Подвоїлися й колгоспні прибутки, які в 1950 році досягли 1,7 млн. карбованців.