Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

наполегливій праці педагогічного колективу, що складався з 40 учителів, до 1936 року було повністю ліквідовано неписьменність. Вчителі виступали з лекціями, влаштовували літера­турні вечори. Драматичні колективи ставили п'єси Т. Г. Шевченка, М. Л. Кропивницького, а 1939 року показали глядачам оперу М. В. Лисенка «Наталка Полтавка». ІЗ цін виставі взяли участь майже всі самодіяльні гуртки, що працювали у двох будниках культури,— хорові, танцювальні, а також струнний оркестр. У сільбудах демонструвалися кінофільми; працювали бібліотеки, які разом з шкільними мали понад 20 тис. примірників книг.

Гітлерівці захопили Комишуваху 3 жовтня 1941 року. У центрі села, на под­вір'ї колгоспу, вони створили концтабір, де тримали близько 12 тис. полонених чер­во по армійців. Фашистські кати цілими партіями розстрілювали поранених, знеси­лених голодом людей. Місцевы жителі всіляко допомагали радянським воїнам. Ризикуючи життям, вони передавали до табору продукти, переховували червоно-армійців, яким щастило втекти з полону.

Мешканці села чинили опір фашистам: саботували сільськогосподарські роботи, ховали від ворога хліб, худобу, уникали німецької каторги. Організатором опору була підпільна група, залишена в Комишувасі Оріхівським райкомом партії. До неї входили комуністи І. Т. Калашников, М. Г. Пенечко, Ф. Ф. Сизоненко та ін. Та група діяла лише кілька місяців. На початку 1942 року фашисти напали на її слід. Частину підпільників було розстріляно, а Ф. Ф. Сизоненка — закатовано. Підпільника М. Г. Пенечка гестапівці відправили до Бухенвальда, де він і заги­нув. За саботаж і антифашистську агітацію вороги розстріляли мешканців села Ф. Т. Братченка, В. М. Курінного, М. і Н. Соколів. Проте терор не зламав патріо­тичного духу населення, яке й далі боролося проти окупантів.

Відступаючи, гітлерівці спалили або зруйнували приміщення шкіл, лікарні, клубів, колгоспні громадські і господарські будівлі, близько 300 хат. Повністю спустошити село їм перешкодив стрімкий наступ Червоної Армії.

19 вересня 1943 року частини 126-ї стрілецької дивізії (командир дивізії — генерал-майор О. Г. Казарцев) 55-го стрілецького корпусу 51-ї армії Південного фронту визволили Комишуваху від окупантів. Під час кровопролитного бою наші війська знищили сотні гітлерівців, але загинуло немало і радянських солдатів та офіцерів. Військкомат за допомогою червоних слідопитів з'ясував прізвища 123 загиблих радянських воїнів. їх імена викарбувані на меморіальній дошці обеліска, встановленого на братській могилі.

Великих збитків завдали фашисти Комишувасі. В селі лишилася пара коней та кілька десятків корів колгоспників, схованих ними у плавнях. Однак люди не розгубилися. Почалася відбудова жител, шкіл, господарства колгоспів. Прагнучи допомогти Червоній Армії швидше добити ворога, трудівники села внесли до фонду оборони 6 тис. пудів хліба, зібрали на будівництво ескадрильї імені Поліни Осипенко 65 тис. крб. Селяни передали для поранених радянських воїнів багато овочів, фрук­ті з, теплих речей тощо.

Поступово життя в селі налагоджувалося. Держава надіслала кілька тракторів, плуги, сівалки. Із східних районів країни поверталася колгоспна худоба. Значну увагу було приділено підготовці трактористів, комбайнерів, працівників ферм. Завдяки самовідданій праці трудівників села восени 1943 року їм вдалося засіяти озиминою майже половину всієї орної землі, відремонтувати тваринницькі примі­щення.

З великим патріотичним піднесенням трудилися колгоспники і в наступні два роки. 15 колгоспників було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Близько двохсот жителів Комингувахи на зак­лик партії вирушили до Запоріжжя на відбудову Дніпрогесу ім. Леніна та заводів-гігантів.

У березні 1945 року село стало центром новоутвореного Комишуваського району. Райком партії та райвиконком очолили боротьбу трудівників за найшвидшу відбу­дову і дальший розвиток господарства. На кінець першої післявоєнної п'ятирічки колгоспи Комишувахи досягли довоєнного рівня виробництва. З 1944 по 1950 рік врожайність зернових майже подвоїлася, а кількість великої рогатої худоби зросла уп'ятеро.

У 1950 році здійснено укрупнення колгоспів сільради: 4 артілі об'єдналися в 2. За ними залишили назви — ім. Сталіна та ім. Вороіпилова. Господарства еко­номічно міцніли. За високі виробничі показники чимало колгоспників удостоєно урядових нагород, зокрема бригадирів комплексних бригад М. Ю. Гуляєва і П. І. Шахова, що виростили по ЗО і більше цнт озимої пшениці на кожному га, від­значено орденом Леніна.

На цей час майже повністю було відроджене і село. Споруджений цегельний завод давав для будівництва цеглу. Почав діяти райпромкомбінат, який мав швейну, взуттєву, гончарну, слюсарну та інші майстерні.