Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Розгортався наступ на непись­менність: в чотирьох гуртках лікнепу селяни вчилися грамоти. Комсомольці облад­нали сільбуд. Тут працювали гурток політграмоти та драматичний гурток художньої самодіяльності.

Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. При фельдшерському пункті відкрили амбулаторію і аптеку.

У жовтні 1923 року відбулися вибори нового складу сільської Ради. На засі­даннях обговорювалися питання впровадження сівозмін, ремонту

Як найважчу втрату пережили трудящі Комишувахи смерть вождя революції В. І. Леніна. 23 січня 1924 року відбулися траурне засідання сільради і селянські збори. В ухваленій постанові говорилося: «Даємо клятву тісніше згуртувати свої лани для боротьби з міжнародною контрреволюцією. Спи, дорогий наш вождь, розпочату тобою справу ми доведемо до кінця».

У жовтні 1928 року проїздом на Дніпрогес в Комишуваху завітали голова ВУЦВКу Г. І. Петровський, Максим Горький та журналіст Михайло Кольцов. На мітингу, що відбувся у селі, великий пролетарський письменник закликав тру­дящих до культурної революції, до активної участі в індустріалізації країни. Селяни гаряче відгукнулися на цей заклик. Протягом 1928—1930 рр. понад 300 меш­канців Комишувахи працювало на Дніпрельстані.

Переломним у житті селян став 1929 рік. В селі організовано 2 колгоспи — ім. Ворошилова та ім. Сталіна. їх очолили бідняки-комуністи С. Ф. Рудченко та И. І. Дуб. Зміцнювати і розвивати молоді артілі допомагали посланці робітничого класу Запоріжжя комуністи двадцятип'ятитисячники І. І. Мінаєв, О. Сазонов, М. П. Бєліков, Л. Я. Зотов.

Куркулі чинили шалений опір колективізації. Переконавшись, що їм не заля­кати селян примарою голоду і зубожіння, вони вдалися до підпалювання артіль­них скирт хліба, стаєнь, отруєння худоби. За рішенням колгоспних зборів напри­кінці 1930 року два десятки господарств сільських багатіїв було розкуркулено, а самих глитаїв виселено. Незабаром виявилося, що не всіх ворогів колгоспного ладу викрито і знешкоджено. 19 жовтня 1933 року пострілом з обріза вбито комсомольця- механізатора А. Ф. Короля. Цим підлим вбивством куркулі і їх прибічники намагалися зі­рвати осінні польові роботи. Та дарма! За кермо трактора сів інший комсомолець, і під­няття зябу було успішно за­вершено.

Колгоспний лад рік у рік зміцнювався. Цьому сприяло створення в 1933 році Жеребецької МТС, що обслуговувала також артілі Комишувахи. То­го ж року на колгоспних ланах з'явилися перші радянські ком­байни, надіслані для випробу­вання запорізьким заводом «Комунар». Незабаром сталася ще одна важлива по­дія. Лінія електропередачі від Дніпрогесу дійшла до Комишувахи, і лампочки Ілліча засвітилися в хатах колгоспників. Невдовзі село було повністю електрифі­коване.

Провідну роль у господарському і культурному будівництві на селі відігра­вала партійна організація, яка 1933 року налічувала 35 комуністів і мала партійні групи в колгоспах. Комуністи керували роботою к оме о мо л ьс ької організації, що об'єднувала у своїх лавах 120 юнаків та дівчат. Члени партії і комсомольці спря­мовували зусилля колгоспників на підвищення врожайності зернових і технічних культур, на розвиток тваринництва. І ці зусилля не були марними. Якщо до 1936 року артілі збирали зернових пересічно по 7—8 цнт з га, то в передвоєнні роки вже до 18 цнт. Партійні групи добилися організації в колгоспах зразкових тваринни­цьких ферм. Перед війною громадське тваринництво налічувало 620 голів великої рогатої худоби, майже 4 тис. овець. За визначні успіхи в розвитку господарства обидві комишуваські артілі 1940 року стали учасниками Всесоюзної сільськогос­подарської виставки.

Колгоспи добре оплачували працю своїх членів. Колгоспники одержували на трудодень до 5 кг хліба і 6 крб. грішми. Наприклад, селянин І. Я. Мащенко разом з сином на вироблені трудодні отримав 5,2 тис. крб. грішми і 3,9 тонни хліба. До­статок прийшов у кожну родину. На нових широких і прямих вулицях села з'яви­лося чимало добротних кам'яних будинків. Перед війною житловий фонд Комишу­вахи був капітально в ід ремонто в аний, багато хат обличковано цеглою і покрито черепицею. Село, яке до революції не мало садків, тепер потопало в зелені.

Жителі забули про домотканий одяг і саморобне взуття. До їх послуг були шевська і кравецька майстерні. Промислові і продуктові товари вони купували в магазинах і крамницях. Великий попит мав вироблюваний місцевою промисло­вою артіллю полив'яний посуд: глечики, макітри, горщики, миски тощо. Ця артіль об'єднувала близько півсотні родин потомствених гончарів. Очолював її колишній червоний партизан Н. І. Пацюк.

Дедалі поліпшувалося медичне обслуговування трудящих. 1937 року було від­крито лікарню. До Комишувахи приїздили лікарі із Запоріжжя, давали медичні консультації, обстежували населення.