Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Наприкінці січня 1921 року були обрані сільська і волосна Ради. Швидко зростав комнезам. У жовтні він об'єднував 109 членів. Тривалий час радянським органам довелося вести боротьбу з тяжкими наслідками неврожаїв 1921—1922 рр. і голодом. На допомогу жителям прийшли розквартировані у селі частини 30-ї Іркутської дивізії. Вони відкрили харчувальний пункт на 100 чоловік. Кожний червоноармієць виділяв з свого пайка голодуючим по 50 грамів хліба, 5 грамів круп щодня. Жеребецький волосний комітет по боротьбі з голодом на початку 1922 року відкрив у селі 5 харчувальних пунктів на 1100 чоловік. Держава виділила 1,1 тис. пудів продовольства і на кожний двір по 3—5 пудів зерна кукурудзи. Поступово з голодом було покінчено.

17 березня 1923 року на зборах комуністів Жеребецької, Комишуваської та Юрківської волостей обрано волосний комітет партії. Його секретарем був активний учасник боротьби за владу Рад М. І. Касаткін. З утворенням 23 березня Жеребецького району, до складу якого ввійшло 46 населених пунктів, волосний партійний комітет перетворено на райком КП(б)У. 23 квітня відбулися збори членів і канди­датів у члени партії с. Жеребця, на яких організаційно оформився партійний осе­редок. Секретарем обрано місцевого селянина М. М. Царьова. Навесні організо­вано і районний комітет незаможних селян. Протягом року він розглянув понад сто заяв по землевпорядкуванню. Два його представники входили до судово-земель­ної комісії, де відстоювали інтереси незаможників.

Місцеві радянські органи приділяли багато уваги розвиткові освіти. 1922 року в селі працювало 5 початкових і одна семирічна школи. Тоді ж відкрито сільсько­господарську школу. Найбільш підготовлених селян посилали вчилися на робіт-факи, медичні курси.

Істотні зміни сталися і в охороні здоров'я трудящих. Відкрито районну лі­карню, персонал якої складався з 6 лікарів і акушерки; аптеку.

Дедалі більший авторитет завойовували комуністи і комсомольці — організа­тори нового життя на селі. 1924 року партійний осередок об'єднував 5 членів і 4 кан­дидати у члени партії, а комсомольська організація — 40 юнаків і дівчат. Найпер­шою їх турботою був господарський розвиток села. В період непу в Жеребці працю­вало кілька державних підприємств — паровий млин, олійниця, завод сільськогос­подарських машин (1933 р. перетворено на майстерні МТС), цегельний завод. Проте приватних було значно більше — 27 вітряків і один паровий млин, 17 кузень, 2 це­гельні заводи, 4 чинбарні і бондарні. Радянські і партійні органи проводили полі­тику обмеження приватника, захисту бідняків, звільнення їх від куркульської кабали.

У 1923—1924 рр. в селі створено артіль «Самодопомогу» і комуну «Перемога над розрухою». В комуні, що об'єднувала 32 господарства, було усуспільнено понад 200 десятин землі. Пізніше організовано ще кілька артілей і ТСОЗів — «Вільний селянин», ім. Шевченка та ін. Куркулі всіляко протидіяли зміцненню колективних господарств. Так, в колгоспі «Комунар» куркулі отруїли і покалічили 40 коней. За рішенням загальних зборів селян найбільш вороже настроєні куркульські родини було вислано за межі району.

Наприкінці 1929. року, коли почалася масова колективізація одноосібних селянських господарств, в селі на базі ТСОЗів і артілей утворено 6 колгоспів — «Прогрес», «Комунар», ім. 30-ї Іркутської дивізії та ін. Серед їх організаторів були місцеві комуністи С. X. Михайличенко і А. Г. Федоров. Тоді ж частина ремісників об'єдналася у промислову артіль «Керамік», що виготовляла алебастр, гончарний посуд, каналізаційні труби.

Велику роль в розвитку колгоспів відіграла Жеребецька МТС, створена в липні 1933 року. Її машинний парк швидко зростав. Напередодні війни механізатори МТС обробляли понад 80 проц. земельної площі колгоспів району. Комбайнера кому­ніста О. М. Демченка, що виконував норми виробітку на 400 проц., нагороджено орденом Леніна, а тракториста Г. А. Сушка — орденом Трудового Червоного Пра­пора.

З кожним роком міцніли колгоспи, зростала врожайність. 1940 року валовий збір зернових і бобових в артілях села перевищив 64 тис. цнт; зернових вродило по 18 цнт з га. Колгоспники мали добрі заробітки. У передвоєнні роки вони одер­жували на трудодень по 8 кг хліба і близько 5 крб. грішми. Чимало заробляли і ро­бітники новозбудованого сироварного заводу, а також працівники промислової артілі «Керамік».

Підвищення добробуту населення відбилося і на загальному вигляді села, яке 1939 року було перейменовано на Кірове. Багато жителів збудувало нові просторі оселі, посадило садки. Працювали лікарня на 55 ліжок, дитяча консультація. З дореволюційного часу і до початку Великої Вітчизняної війни у селі трудився лікар хірург Г. П. Сорочинський, який здобув загальну повагу.