Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

ревком і волосний КНС. Було створено сільський комітет незаможних селян, а в січні 1921 року — партійний та комсомольський осередки. До складу партосередку входило 7 комуністів. Своїм секретарем вони обрали І. І. Ліщину. Комсомольський осередок, в якому було 25 юнаків і дівчат, очолив П. А. Дейкун. З комуністів і ком­сомольців складалося ядро бойового загону, що охороняв село від нападів махнов­ських банд. Це вони, комуністи й комсомольці, завдяки наполегливій роботі серед селян добились наприкінці січня — початку лютого успішного проведення виборів до сільської та волосної Рад. Було виконано і навіть перевиконано продрозверстку. Крім того, додатково зібрано 86

Переможно закінчилась громадянська війна, в якій брало участь понад 200 юрківчан. Уродженця села С. X. Гаврика за мужність і відвагу нагороджено орде­ном Червоного Прапора. Після демобілізації повернулися члени комуни «Неза­можник» і швидко відновили її діяльність. До комуни вступили 50 бідняцьких родин. їй було виділено 250 десятин землі. Запорізький губвиконком і військові частини передали комунарам 16 коней, 6 верблюдів, 8 волів, 10 корів, а також ін­вентар та посівний матеріал. Велике значення для піднесення господарства мала чітка організація праці, створення рільничих бригад. По-новому організували комунари і свій побут. Харчувалися вони в їдальні, мали громадську лазню, перу­карню, пральню тощо.

Влітку 1921 року селян спіткало страшне лихо — посуха, яка повторилася і наступного року. 80 проц. населення голодувало. Партосередок, сільська Рада ство­рили комітет допомоги голодуючим, відкрили громадські їдальні, перш за все для дітей, 4 дитячі будинки, організували вилучення хліба у куркулів. Восени 1922 року, діставши від держави близько 6 тис. пудів насіння, селяни засіяли половину орної землі. І нарешті урожай порадував хліборобів.

Загартований в боротьбі з труднощами Юрківський партійний осередок, що налічував 8 комуністів і стільки ж співчуваючих, був одним з найбільш дійових серед сільських партосередків Запорізької губернії. Особливу увагу він приділяв комуні «Незаможник». 1923 року вона мала 190 працездатних, які обробляли 380 га землі. Держава виділила комуні 2 трактори, 4 молотарки і снопов'язалки та інший інвентар, а потім передала 1,5 тис. га землі і будівлі колишнього поміщика Попова У Василівці. Комунари спорудили корівник, свинарник, пташник. Почали працю­вати вальцьовий млин, сироварня, кузня, слюсарна майстерня, кравецький цех.

Відбудовувалося і зростало село. Наприкінці 1926 року тут проживало 4,5 тис. мешканців. У період непу в Юрківці діяли 4 кооперативні крамниці, державний цегельний завод. Проте переважали приватні підприємства і ремісничі майстерній З 7 парових млинів державним був лише один. Працювали 2 приватні кузні та 2 чин­барні.

Волосна і сільська Ради, комуністи й комсомольці докладали багато зусиль для розгортання культурного будівництва. В чотирьох початкових школах у 1924 році навчалося 500 дітей, працювало 16 вчителів. Діяло 10 шкіл лікнепу для до­рослих. На кошти комуни відкрили дитячий будинок для 200 сиріт. Комунари при­дбали для них музичні інструменти, і вихованці дитбудинку виходили на святкові демонстрації з власним духовим оркестром. У 1926 році комсомольці спорудили но­вий клуб, а комунари подбали про його електрифікацію. Молодь охоче брала участь в гуртках художньої самодіяльності. За зразкову роботу клубу Запорізька окружна кооперативна спілка преміювала його проекційним кіноапаратом і детек­торним радіоприймачем. Подивитися вистави гуртківців, «чарівні» картини, послу­хати радіопередачі юрківчани йшли цілими сім'ями.

Значно підвищився життєвий рівень селян. Наприкінці 20-х років з 1200 дворів 828 були середняцькими. Проте в Юрківці все ще лишалося 360 бідняцьких родин, члени яких ніяк не могли вирватись з куркульської кабали. Бідняки й середняки, спостерігаючи успіхи комуни «Незаможник», дедалі більше переконувалися в пере­вагах колективного господарювання. Якщо комунари пересічно збирали з га по 15 цнт пшениці, 24 цнт кукурудзи, то одноосібники — відповідно 5 і 7 центнерів.

Велику роз'яснювальну й організаторську роботу серед хліборобів проводили сільські комуністи, доводячи, що тільки колективна праця принесе селянам справж­ній достаток. У 1929 році створено перший колгоспі в якому об'єдналось ЗО бідняць­ких господарств. Було усуспільнено 200 га землі, ЗО коней. Протягом наступного року виникло більше двох десятків ТСОЗів, які незабаром перейшли на статут сільськогосподарської артілі. Всього в селі організовано 32 невеликі колгоспи.

12 куркульських господарств теж об'єдналися в «товариство», щоб, прикрива­ючись його вивіскою, шкодити колективізації. Та дарма! Лжетовариство було роз­пущено, а його тягло і реманент передано комуні і ТСОЗам. Найбагатших куркулів виселено з села.

На початку 1931 року юрківчани вирішили об'єднати дрібні колгоспи в єдину комуну — «Червоний незаможник». Її головою обрали комуніста двадцятип'яти-тисячника із Запоріжжя І. Рубана. Ця комуна-гігант проіснувала тільки 3 місяці, бо не було ні матеріальних умов для успішної роботи такого великого господарства, ні досвіду керівництва ним. Замість комуни створили 4 колгоспи.