У боротьбі за перетворення в життя рішень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з'їзду партії, партійна організація і правління колгоспу постійно піклуються про дальше удосконалення артільного виробництва. У роки поточної п'ятирічки переглянуто структуру посівних площ, серед яких провідне місце посіла озима пшениця; багато уваги приділяється розстановці кадрів спеціалістів. Між виробничими колективами широко розгорнулося соціалістичне змагання, розроблено чітку систему морального і матеріального заохочення. Все це дало відрадні наслідки. Досягнуто нових успіхів у всіх галузях виробництва. Зокрема, в 1969 році, незважаючи на несприятливі погодні умови, тут зібрали по 21 цнт зернових. Нa третину збільшилося виробництво тваринницької продукції. Загальні прибутки артілі порівняно з 1965 роком зросли в 1,2 раза.
Комуніст І. Г. Михайлик, бригадир передової рільничої бригади, коли треба було, перейшов працювати у відстаючу садову бригаду. Щоб уміло керувати дорученою справою, він вступив наюаочне відділення Мелітопольського сільськогосподарського технікуму. В бригаді зміцніла трудова дисципліна, почали впроваджуватися досягнення науки і практики. 2 роки наполегливої роботи дали позитивні наслідки. У 1968/1969 рр. тільки від саду колгосп одержав прибутку 100 тис. карбованців.
Високопродуктивно трудиться і колектив овочівницької бригади, очолюваний комуністом М. В. Василейком, і колектив птахоферми, удостоєний звання бригади комуністичної праці. Всі галузі колгоспного виробництва прибуткові.
Великі кошти колгосп вкладає в капітальне будівництво, зокрема, в спорудження тваринницьких приміщень. Це дає змогу збільшувати поголів'я худоби. У спорудженому тваринницькому містечку є 2 шестирядні корівники, 3 свинарники, З телятники, широкогабаритний пташник.
Колгосп має 3 зерносховища, холодильник для зберігання фруктів і винограду, в якому управління охолоджувальним процесом здійснюється з пульту машинного залу; майстерню для ремонту сільськогосподарських машин, теслярню, гараж , пилораму, вальцьовий млин, олійницю, 3 кукурудзосховища. Повністю електрифіковані всі виробничі ділянки господарства.
Колгосп ім. Мічуріна розширює площі під садами та виноградниками. Але провідною галуззю господарства є виробництво зерна та продукції тваринництва, 1969 року на ланах колгоспу працювало 27 тракторів, 12 комбайнів, 14 вантажних автомашин. Є тут також десятки інших машин і сільськогосподарських знарядь, 140 електродвигунів. У колгоспному виробництві зайнято 15 спеціалістів сільського господарства з вищою і середньою спеціальною освітою, 55 механізаторів.
З 1959 року колгосп перейшов на гарантовану грошову оплату праці. Витрати на заробітну плату колгоспників весь час зростають. Середньомісячний заробіток колгоспника в 1968—1969 рр. становив 90—95 карбованців.
У піднесенні колгоспної економіки велику допомогу подають робітники Запорізького управління «Південдомнаремонт». До 50-річчя Радянської влади вони допомогли спорудити зрошувальну систему на площі близько 90 га. Полита земля щедро віддячує дорідним урожаєм.
Головною рушійною силою в піднесенні колгоспного виробництва є соціалістичне змагання. Почесні звання колективів комуністичної праці присвоєно 4 механізованим ланкам та садовій бригаді, звання ударника комуністичної праці вибороли 35 колгоспників.
В економічному і культурному житті селища (з 1957 року Тернувате стало селищем міського типу) місцеві підприємства відіграють велику роль. Поступово розширювалося виробництво на обозомеханічному заводі, створеному після війни (на території колишнього млина), 1964 року завод реорганізовано на меблеву фабрику. В 1968 році колектив фабрики освоїв виробництво наборів кухонних меблів, що користуються, великим попитом у населення. Передовою на фабриці є бригада механічної обробки деревини, яку очолює І. Г. Балагура, нагороджений за високі трудові показники в праці орденом «Знак Пошани».
Великим підприємством є і Гайчурський елеватор. У роки окупації гітлерівці спалили приміщення, а механізми знищили. Спорудження нового, потужнішого елеватора завершилося в 1955 році. Колектив підприємства розгорнув змагання за високопродуктивне використання всіх місткостей та механізмів. 1962 року за чітку організацію поточного обробітку зерна і підвищення продуктивності праці колектив елеватора став учасником ВДНГ і одержав диплом 1-го ступеня, а троє працівників підприємства — М. Д. Брацило, X. П. Гладкий та О. А. Рябуха — удостоєні медалей ВДНГ і цінних подарунків. У ювілейному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив посів 3-є місце в республіці.
Багато технічних новин впроваджено на станції Гайчур. Замість семафорів тут встановлено світлофори, здійснено дистанційне управління, диспетчеризацію. Завдяки впровадженню нової техніки, прогресивних