Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У боротьбі за перетворення в життя рішень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з'їзду партії, партійна організація і правління колгоспу постійно піклуються про дальше удосконалення артільного виробництва. У роки поточної п'ятирічки переглянуто структуру посівних площ, серед яких провідне місце посіла озима пшениця; багато уваги приділяється розстановці кадрів спеціалістів. Між виробничими колективами широко розгорнулося соціалістичне змагання, розроб­лено чітку систему морального і матеріального заохочення. Все це дало відрадні наслідки. Досягнуто нових успіхів у всіх галузях виробництва. Зокрема, в 1969 році, незважаючи на несприятливі погодні умови, тут зібрали по 21 цнт зернових. Нa третину збільшилося виробництво тваринницької продукції. Загальні прибутки артілі порівняно з 1965 роком зросли в 1,2 раза.

Комуніст І. Г. Михайлик, бригадир передової рільничої бригади, коли треба було, перейшов працювати у відстаючу садову бригаду. Щоб уміло керувати дору­ченою справою, він вступив наюаочне відділення Мелітопольського сільськогоспо­дарського технікуму. В бригаді зміцніла трудова дисципліна, почали впроваджува­тися досягнення науки і практики. 2 роки наполегливої роботи дали позитивні наслідки. У 1968/1969 рр. тільки від саду колгосп одержав прибутку 100 тис. кар­бованців.

Високопродуктивно трудиться і колектив овочівницької бригади, очолюваний комуністом М. В. Василейком, і колектив птахоферми, удостоєний звання бригади комуністичної праці. Всі галузі колгоспного виробництва прибуткові.

Великі кошти колгосп вкладає в капітальне будівництво, зокрема, в спору­дження тваринницьких приміщень. Це дає змогу збільшувати поголів'я худоби. У спорудженому тваринницькому містечку є 2 шестирядні корівники, 3 свинарники, З телятники, широкогабаритний пташник.

Колгосп має 3 зерносховища, холодильник для зберігання фруктів і винограду, в якому управління охолоджувальним процесом здійснюється з пульту машинного залу; майстерню для ремонту сільськогосподарських машин, теслярню, гараж , пилораму, вальцьовий млин, олійницю, 3 кукурудзосховища. Повністю електрифіковані всі виробничі ділянки господарства.

Колгосп ім. Мічуріна розширює площі під садами та виноградниками. Але про­відною галуззю господарства є виробництво зерна та продукції тваринництва, 1969 року на ланах колгоспу працювало 27 тракторів, 12 комбайнів, 14 вантажних автомашин. Є тут також десятки інших машин і сільськогосподарських знарядь, 140 електродвигунів. У колгоспному виробництві зайнято 15 спеціалістів сільського господарства з вищою і середньою спеціальною освітою, 55 механізаторів.

З 1959 року колгосп перейшов на гарантовану грошову оплату праці. Витрати на заробітну плату колгоспників весь час зростають. Середньомісячний заробіток колгоспника в 1968—1969 рр. становив 90—95 карбованців.

У піднесенні колгоспної економіки велику допомогу подають робітники Запо­різького управління «Південдомнаремонт». До 50-річчя Радянської влади вони до­помогли спорудити зрошувальну систему на площі близько 90 га. Полита земля щедро віддячує дорідним урожаєм.

Головною рушійною силою в піднесенні колгоспного виробництва є соціаліс­тичне змагання. Почесні звання колективів комуністичної праці присвоєно 4 меха­нізованим ланкам та садовій бригаді, звання ударника комуністичної праці вибо­роли 35 колгоспників.

В економічному і культурному житті селища (з 1957 року Тернувате стало се­лищем міського типу) місцеві підприємства відіграють велику роль. Поступово розширювалося виробництво на обозомеханічному заводі, створеному після війни (на території колишнього млина), 1964 року завод реорганізовано на меблеву фаб­рику. В 1968 році колектив фабрики освоїв виробництво наборів кухонних меблів, що користуються, великим попитом у населення. Передовою на фабриці є бригада механічної обробки деревини, яку очолює І. Г. Балагура, нагороджений за високі трудові показники в праці орденом «Знак Пошани».

Великим підприємством є і Гайчурський елеватор. У роки окупації гітлерівці спалили приміщення, а механізми знищили. Спорудження нового, потужнішого еле­ватора завершилося в 1955 році. Колектив підприємства розгорнув змагання за високопродуктивне використання всіх місткостей та механізмів. 1962 року за чітку організацію поточного обробітку зерна і підвищення продуктивності праці колектив елеватора став учасником ВДНГ і одержав диплом 1-го ступеня, а троє працівників підприємства — М. Д. Брацило, X. П. Гладкий та О. А. Рябуха — удостоєні меда­лей ВДНГ і цінних подарунків. У ювілейному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив посів 3-є місце в республіці.