Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

величний пам'ятник. Його урочисто відкрито 9 травня 1967 року. На іншому пам'ятнику викарбовано імена 214 воїнів-односельчан, які полягли смертю хороб­рих у боях за свободу і незалежність Батьківщини. Всього на фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом 506 громадян Гайчура. 320 з них за мужність і відвагу, виявлені в боях з фашистськими загарбниками, відзначені високими уря­довими нагородами.

Жителі селища пишаються рат­ними подвигами й інших своїх зем­ляків: І. Г, Фоміна, мінометника, кавалера 2 орденів Слави. Орден Слави 3-го ступеня він одержав за мужність, виявлену в боях при фор­суванні р. Вісли, і орден Слави 2-го ступеня — при форсуванні Одеру; орденами Радянського Союзу нагороджено М. І. Беха — командира танкової роти, С. О. Хлівного — командира артилерійської батареї, учасника штурму рейхстагу та багатьох інших.

Відступаючи під натиском Радянських військ, фашисти спалили станцію, елеватор, складські приміщення, колгоспні споруди, клуб, школу, бібліотеку, багато житлових будинків. Сума збитків, завданих гітлерівцями колгоспу і селу, становила 83,4 млн. карбованців

Після визволення села населення з величезним ентузіазмом взялося за відбу­дову зруйнованого господарства. Насамперед відновили діяльність фельдшерського пункту і школи.

У надзвичайно важких умовах відбудовувалось господарство колгоспу. Не вистачало ні робочих рук, ні техніки, ні коштів. На допомогу прийшли трудящі братніх республік. До кінця 1943 року колгосп мав 25 голів великої рогатої худоби, 7 коней, кілька плугів, сівалок. І хоч запізно, але орали, впрягши в плуги корів, засівали озимину. Щоб допомогти швидше підняти господарство, держава надала кредити для придбання худоби, реманенту. 23 жовтня відновила роботу Гайчурська МТС. Поступово відбудовувалися станція, елеватор.

Урожай у 1944—1945 рр. був невисокий — всього 5—7 цнт з га, бо познача­лися недостатність техніки, відсутність сортового насіння, порушення строків по­льових робіт. У 1945 році повернулося чимало фронтовиків, і справи пішли на краще.

1946 року село Гайчур перейменовано на Тернувате,— відновлено стародавню народну назву села, що походила від назви місцевої балки Тернуватої, схили якої в давнину були вкриті густими заростями дикого терну. За станцією залишилася стара назва Гайчур. В селі працювали елеватор, обозомеханічний завод, де виготов­лялися брички для колгоспів. Головна увага приділялася розвиткові сільськогос­подарського виробництва. В 1950 році відбулося об'єднання колгоспів ім. Будьонного, ім. Ш-го Інтернаціоналу та «Комунар». За новою, укрупненою артіллю ім. Будьонного закріпили 4670 га земельних угідь. Головою обрали С. Г. Кікотя — досвід­ченого організатора колгоспного виробництва. Він очолював артіль протягом на­ступних 15 років.

Починаючи з 1955 року, коли тут зібрали на круг по 20 цнт зернових з га, кол­госп ім. Будьонного за високі показники не раз був занесений на обласну Дошку пошани. Колгосп почав славитись садами і виноградниками. За методом видатного вченого-селекціонера І. В. Мічуріна тут щороку вирощувалися високоврожайні сорти плодів кісточкових, винограду, що давало артілі чималі прибутки. З 1957 року колгосп одержав назву ім. Мічуріна.

Завдяки невпинному зростанню технічної оснащенності господарства, поліп­шенню агрономічної культури і невтомній праці колгоспників тут рік у рік підви­щуються врожаї. Так, протягом 1955—1958 рр. врожайність зернових становила 23,8 цнт з га. Вдвічі збільшилося поголів'я худоби. Загальні валові прибутки кол­госпу дорівнювали 7 млн. карбованців.

За успіхи, досягнуті в збільшенні виробництва продукції сільського господар­ства група трудівників артілі була удостоєна високих урядових нагород. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено голову колгоспу G. Г. Кікотя, май­стрів— золоті руки: Г. А. Кагадій, ланка якої виростила і зібрала на площі 65 га по 20,5 цнт соняшнику з га; М. Ф. Авдєєву і Н. М. Кучеренко, які домоглися що-добового приросту телят на 850—900 г; Д. О. Шумакову, що надоїла від кожної з закріплених за нею корів по 4200 кг молока. Орденом «Знак Пошани» нагороджено ланкових О. О. Семенюту і Ф. Ю. Онушко.

Протягом семирічки врожайність зернових у колгоспі зросла в 1,3 раза, пого­лів'я худоби — в 1,2 раза, набагато збільшилося виробництво тваринницької про­дукції. 1965 року в артілі на 100 га угідь виробили по 389 цнт молока, 56,5 цнт м'яса,