Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Перехід до колективних форм господарювання відбувався в умовах запеклої кла­сової боротьби. Намагаючись підірвати у селян віру в колгоспи, куркулі посилили наклепницьку, антирадянську пропаганду, знищували артільне майно. Комуністи викрили їх злочинницькі дії. За рішенням загальних зборів глитаї були розкуркулені і разом з сім'ями вислані за межі республіки.

Організаційному та господарському зміцненню колгоспів сприяв прийнятий у 1935 році Примірний статут сільськогосподарської артілі, а також

Рік у рік зростали врожаї на колгоспних ланах, підвищувалась продуктивність громадського тваринництва. У 1938 році передовиків тимошівських артілей і машинно-тракторної станції за високі виробничі показники представлено до участі У Всесоюзній сільськогосподарській виставці наступного року. В їх числі були бри­гадир тракторної бригади А. П. Переверзєв, трактористи П. Г. Гостищев, М. І. Єлізаров, Ф. В. Озеров і І. п. Меснянкін, комбайнери В. К. Мінаков, Ф. Г. Роботягов, Ф. М. Струков, Г. П. Гулевський, коваль МТС Й. М. Грушко та інші. Свої досягнення на ВСГВ демонстрували трудівники молочнотоварної ферми колгоспу їм. Калініна, які в 1937—1938 рр. надоїли по 2327 літрів молока від кожної корови. Персональ­ною учасницею Виставки була доярка цієї ферми Н. М. Борисенко, яка надоїла по 3483 літри молока від кожної корови, та інші.

1940 рік став для тимошівців роком ще вищих досягнень у розвиткові сільського господарства. Артілі мали вже по 3—4 тваринницькі ферми. Весь Михайлівський район боровся за право участі у Виставці, за успіхи в громадському тваринництві. Представником від Тимошівки була Н. М. Борисенко, яка надоювала від кожної корови своєї групи по 4088 літрів молока. В 1940 році великою золотою медаллю ВСГВ нагороджено комбайнера Г. П. Гулевського, великою срібною медаллю — коваля Й. М. Грушка, бригадира тракторної бригади Г. Т. Дячейка, старшого агро­нома МТС В. П. Болдирєва, малої срібної медалі удостоєно тракториста І. М. Григоренка, агронома Ю. П. Найдьонова.

Середня урожайність зернобобових й колгоспах села того року досягла 16 цнт з га. Прибуток артілей становив 1,7 млн. крб. Підвищився добробут трудящих. На трудодень членам артілей видано по 1,5 кг хліба і 1—2 крб. грішми.

У Тимошівці широко розгорнулося будівництво громадських споруд, значні кошти виділялися на розвиток освіти й культури. Напередодні Вітчизняної війни майже весь житловий фонд села було капітально відремонтовано, з'явилися нові вулиці, забудовані добротними хатами. На присадибних ділянках колгоспників зеле­ніли сади. Відкрилося кілька державних і кооперативних крамниць та ларків. В селі працювали поштове відділення, ощадкаса, амбулаторія, лікарня на 20 ліжок, пологовий будинок.

До 1940 року в Тимошівці ліквідували неписьменність, здійснювався закон про загальне обов'язкове семирічне навчання. Середню школу тут відкрито у 1938 році. Село було повністю електрифіковане і радіофіковане. Своє дозвілля колгоспники проводили в сільському клубі, де аматори сцени ставили п'єси Т. Г. Шевченка, І. К. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, влаштовувалися концерти художньої самодіяльності, а раз на тиждень демонструвалися кінофільми. В сільській бібліо­теці налічувалося понад 8 тис. книг.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, багато тимошівців стали на захист Батьківщини. З наближенням фронту з села вивезли на схід зерно, худобу, значну частину техніки, обладнання МТС та частину людей. 4 жовтня 1941 року після двотижневих боїв гітлерівці захопили село. Фашисти грабували селян, чинили роз­праву над радянськими патріотами. На каторжні роботи до Німеччини вивезено понад 200 юнаків і дівчат.

В чорні дні окупації в Тимошівці розповсюджувалися переписані від руки лис­тівки під назвою «Правда про війну». В них розповідалося про бойові дії Червоної Армії на фронтах Вітчизняної війни.

Тимошівку визволено від німецьких загарбників 27 жовтня 1943 року части­нами 320-ї стрілецької дивізії 44-ї армії 4-го Українського фронту. Під час боїв за­гинуло 70 радянських солдатів і офіцерів, які поховані в 4 братських могилах, де зараз встановлено пам' ятники та обіеліски.

У лавах Червоної Армії хоробро билося з ворогом багато тимошівців. Чимало їх віддали своє життя за незалежність Батьківщини, а 238 воїнів після переможного закінчення війни не повернулися до рідного села.