Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Безземельні селяни поповнили лави сільських пролетарів, які в пошуках за­робітків йшли в найми до німецьких колоністів, або виїжджали до інших губерній в надії на кращу долю.

На той час Тимошівка була вже великим селом, де проживало 10,2 тис. чоловік. Проте будь-яких змін тут не сталося. Невеликі хати-мазанки, покручені брудні ву­лиці. На околицях села височіло 18 вітряків, якими володіли куркулі, а в центрі — і єврейський молитовний будинок та

Тільки на початку XX ст. в селі відкрили медичний пункт, де працювали фельдшер та акушерка.

Наприкінці XIX ст. в Тимошівці, крім колишнього міністерського училища, перетвореного на земську початкову школу, відкрили ще дві церковнопарафіяльні. У 1907/1908 навчальному році однокласну земську школу реорганізовано на дво­класну, працювало 4 школи грамоти, що утримувались на кошти сільської общини. Але більше половини дітей шкільного віку все ще залишалося поза школою. У1909/1910 навчальному році 105 дітей «нижчого стану» не були прийняті до школи.

Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції в Тимошівці було обрано волосну Раду. Проте верховодили в селі куркулі, які підтримували по­літику Тимчасового уряду.

Звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання 1917 року в Петрограді швидко дійшла до Тимошівки. Трудове селянство повело рішучу боротьбу проти глитаїв. На початку 1918 року тут обрано нову Раду селянських депутатів, створено ревком, який розпочав підготовку до проведення в життя ленінського Декрету про землю.

Під час австро-німецької окупації значна частина тимошівців, головним чином з колишніх фронтовиків, вступила до Михайлівського партизанського загону М. П. Барабаша. Партизани вели боротьбу проти загарбників і їх посібників із т. зв. гетьманської варти.

Після вигнання окупантів наприкінці 1918 року в селі поновив роботу ревком, виник комітет селянської бідноти (комбід), яким керував селянин І. Я. Титов.

На початку січня 1919 року до села наблизилися денікінські частини з корпусу генерала Тілло. Партизани деякий час тримали оборону Тимошівки, але під тиском переважаючих сил ворога 11 січня 1919 року відійшли до Михайлівни, де з'єдна­лися з місцевим загоном. Населення саботувало проголошену тут мобілізацію до білої армії, ховало продовольство. Наприкінці січня — початку лютого 1919 року з'єднані партизанські загони вели запеклі бої за визволення Тимошівки, Михай­лівни та інших навколишніх сіл. Тимошівка кілька разів переходила з рук в руки. Партизани розгромили в Тимошівці штаб білих, знищили багатьох солдатів і офіце­рів, а кількох з них захопили в полон. У цій операції брало участь близько 100 пар­тизанів, понад половина з них були тимошівці, Загін очолював Н. Д. Обрізан.

У лютому 1919 року в район Михайлівки прибула група бійців загону П. Ю. Дибенка, в яку влилося партизанське з'єднання І. С. Опанасенка. В березні 1919 року село визволили від ворога.

Тут створили ревком, який забезпечив виконання плану продрозверстки, збір хліба для робітничих міст півночі країни, організував супрягу бідноти для проведен­ня весняної сівби. Після перебування білогвардійців у селі не вистачало насіння, майже 30 проц. орної землі лишилося незасіяною.

У червні 1919 року Тимошівку знову захопили денікінці. Довгий час в селі не вщухав білогвардійський терор, грабунки і насильства. Лише 8 січня 1920 року частини 46-ї дивізії визволили село від ворога. Політвідділ дивізії допоміг створити ревком, який організував поповнення червоноармійських частин, а також подбав про виконання продовольчої розверстки. Наприкінці січня того ж року в селі ви­никла комсомольська організація. Невдовзі в ній налічувалося близько ЗО комсо­мольців. Секретарем осередку був О. О. Свиридов. Комсомольці допомагали ревкому здійснювати директиви та розпорядження Радянського уряду. На початку червня тут створено комітет незаможних селян, його очолив активіст бідняк О. Є. Ігнатенко.

Але вже в середині червня 1920 року на околицях Тимошівки розпочалися бої з врангелівцями, які точилися до кінця місяця. Під натиском переважаючих сил во­рога, частини Червоної Армії змушені були відійти. Захопивши село, врангелівці жорстоко розправилися з активістами. Від рук білогвардійців загинули члени комнезаму: О. Є. Ігнатенко, Ф. Л. Черняков, І. О. Гордієнко, І. В. Головін,

Л. Єськов, Д. Борисенко. Стратили вони й трьох поранених у боях червоноармійців.

Протягом липня, серпня, вересня село перебувало у прифронтовій смузі. 30 жовтня 1920 року частини 94-го кавалерійського полку Другої Кінної армії та 264-го стрілецького полку 30-ї Іркутської дивізії 13-ї армії назавжди визволили Тимошівку від білогвардійців.