У лютому 1930 року ТСОЗи «Шлях Ілліча», «Україна» та «Перше Закавказьке» об'єдналися в колгосп «Шлях Ілліча», за яким закріпили 1881 га угідь. Головою правління обрали колишнього партизана — комуніста І. О. Хом'якова.
Важливою подією в житті трудящих Пришиба було створення у жовтні 1929 року однієї з перших в окрузі машинно-тракторної станції. Пришибська MТС відіграла важливу роль у дальшому зміцненні колгоспів. 1939 року вона обслуговувала 36 артілей — 33 300 гектарів орних земель, мала 55 тракторів «ХТЗ», 65 комбайнів. На курсах при МТС навчалися голови колгоспів, бригадири, завідуючі фермами, ветеринари,
Згодом трудівники артілі «Шлях Ілліча» добилися чималих успіхів у виробництві сільськогосподарської продукції. Підвищилась урожайність зернових культур, 1940 року вона становила близько 14,2 цнт з гектара.
Успішно розвивалися й інші галузі виробництва. У колгоспі споруджено молочнотоварну, свиновідгодівельну, вівчарську та птахівничу ферми. В 1940 році від кожної корови одержано по 2294 кг молока, а від кожної вівці — по 5,4 кг вовни, по 20 поросят від свиноматки, по 123 ягнят на кожні 100 вівцематок.
Прибуток артілі становив 974 тис. крб. На трудодень колгоспникам видано по 3 кг хліба і по 2 крб. 30 коп. грішми.
За досягнуті виробничі успіхи артіль «Шлях Ілліча» затверджено учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і удостоєно диплома II ступеня. Персональними учасниками ВСГВ були тракторист М. Ф. Шахов, комбайнер М. Н. Пустовіт, свинарі Ю. І. Чибікова Г. П. Мосіна, доярки Є. А. Шкарбет та М. О. Капелюш.
Напередодні Великої Вітчизняної війни колгосп став економічно міцним, багатогалузевим господарством. Швидкими темпами розвивалася місцева промисловість Пришиба, зростав товарооборот залізничної станції. Збудовано нові під'їзні колії, вантажні майданчики, складські приміщення. На місці спаленого білогвардійцями вокзалу у 1937 році спорудили новий. 1 грудня 1938 року на станції створено первинну партійну організацію, яка складалася з 5 членів і кандидатів у члени партії.
Найбільшим підприємством у Пришибі став збудований 1928 року елеватор. У 1940 році тут працювало близько 200 чоловік. Елеватор приймав зерно від багатьох колгоспів Михайлівського та сусідніх районів.
У 1934 році Пршпибську МТС переведено до с. Михайлівки. В колишньому приміщенні машинно-тракторної станції створили майстерню, де ремонтували трактори та інші сільськогосподарські машини. Тут працювало 111 робітників і 12 інженерів та техніків. Докорінну реконструкцію здійснено на паровому млині, якого оснастили новітнім устаткуванням. Працювали нафтобаза та кілька пунктів для заготівлі сільськогосподарської продукції.
Невпізнанним стало й селище, в якому налічувалось 14 добре спланованих і озеленених вулиць. Зникли брудні бараки, виросли квартали нових житлових будинків. Головні вулиці почали брукувати. В Пришибі проживало 2650 чоловік. Дві третини з них були робітниками місцевих підприємств, решта — колгоспники.
Невпинно підвищувалися добробут та культурний рівень трудящих. Зникли епідемії. З 1925 року тут працює амбулаторія. У 1930 році відкрито пологовий будинок.
В середині 30-х років у селищі було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Осередком культурного життя став клуб, збудований у 1940 році. Він мав зал для глядачів на 350 місць, бібліотеку, приміщення для музичної школи та гуртків художньої самодіяльності. Щотижня демонструвалися кінофільми. Виступав духовий оркестр. На стадіоні відбувалися змагання з різних видів спорту. Працювало кілька спортивних секцій.
Коли в Пришибі стало відомо про віроломний напад гітлерівської Німеччини на нашу Батьківщину, тут відбувся багатолюдний мітинг, на якому трудящі висловили свою рішучість стати на захист рідної землі. Від Пришибської сільради добровільно вступило до лав Червоної Армії близько 800 чоловік. Тих, хто пішов на фронт, замінили жінки, підлітки, літні люди. Чимало колгоспниць сіло за кермо трактора, очолили ланки та ферми.
4 вересня 1941 року німецько-фашистська авіація бомбардувала Пришиб, було зруйновано станцію, елеватор, приміщення шкіл, МТМ, ферм, чимало житлових будинків; загинуло багато мирних жителів.
Коли наблизився фронт, на Схід евакуювали значну кількість колгоспного добра, худоби й устаткування, створили винищувальний батальйон.