Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

був швидко доставлений залізницею за призначенням. В ті дні газета «Звезда» від 24 квіт­ня 1920 року повідомляла, що протягом «тижня фронту», який тут проведено, трудящі Мелітопольського повіту зібрали 20 вагонів продовольства.

Період мирного будівництва й цього разу був короткий. 6 червня 1920 року до Пришиба вдерлися врангелівці. Протягом тривалого часу селище перебувало у при­фронтовій смузі. В липні 1920 року укріплені позиції врангелівських військ прохо­дили по лінії Михайлівна—Пришиб

В листопаді того ж року Пришиб, як центр однойменної волості, включено до складу новоутвореного Василівського району. У грудні відбулися вибори сільської Ради. Головою виконкому став П. Д. Ломейко, секретарем — М. В. Жуков. Тоді ж було організовано і комітет незаможних селян, який очолив С. О. Бородін.

Сільська Рада й комнезам негайно почали розподіляти надлишки землі, ви­лучені у куркулів. Під час весняної сівби 1921 року у багатіїв вилучали лишки зерна і передавали незаможникам як посівний матеріал. Відкрили кузню. На той час у Пришибі налічувалось 183 господарства, проживало понад 700 чоловік.

Внаслідок посухи того року в Пришибі почався голод. Поширювалася епідемія тифу. Великої шкоди жителям завдавали рештки куркульських банд, що грабували селян, вбивали активістів.

На боротьбу з бандитизмом сюди відряджено частини 30-ї Іркутської дивізії. Активну допомогу воїнам подавали місцеві робітники й селяни. У серпні з бандами в основному було покінчено. Під час операції загинув колишній партизан — ко­муніст В. Д. Щербак.

До весняної сівби 1922 року держава подала допомогу селянам посівним мате­ріалом і продовольством. Наприкінці жовтня того ж року група колишніх партиза­нів та демобілізованих червоноармійців створює першу в Пришибі сільськогосподар­ську артіль, яка дістала назву «Маяк». Вона об'єднала 12 бідняцьких родин. В госпо­дарстві налічувалося 5 коней, 8 корів, плуг, сівалка, три борони й чотири косарки. Артілі виділили 107 десятин землі в єдиному масиві. Але через нерентабельність артіль невдовзі ліквідували.

Протягом 1924—1926 pp. до Пришиба переселилось багато сімей з Чернігівської і Полтавської губерній, Північного Кавказу, а також з сусідніх сіл Михайлівни, Тимошівки та Білозерки. Кількість дворів у селищі зросла до 300, чисельність жи­телів збільшилася до 1280 чоловік. Навкруги виросли нові населені пункти — Сло­в'янка, Смиренівка, Розівка, Цвіткове, які увійшли до складу Пришибської сіль­ської Ради. На той час у Пришибі працювали паровий млин, кузня. Відбудовано пристанційні споруди. Відкрилося сім приватних магазинів.

21 грудня 1925 року в Пришибі створено партійний осередок, який об'єднував 12 комуністів. Секретарем його обрано І. Г. Польченка. Парторганізація поступово зростала. Тільки в січні 1926 року прийнято кандидатами у члени ВКП(б) 4 чоловіки.

Головну увагу комуністи приділяли політичному вихованню трудящих. З їх ініціативи відкрито хату-читальню, організовано політичну школу, в якій навчалися члени й кандидати партії, комсомольці, члени комнезаму, активісти жінвідділу, профспілкової організації, сільської Ради тощо. На всіх підприємствах працювали гуртки лікнепу.

Помічником комуністів став комсомольський осередок, створений у 1924 році. Секретарем обрали І. К. Шершньова. В липні 1925 року осередок налічував 19 членів ЛКСМУ. Того ж року в школі виникла піонерська організація. Вожатою стала комсомолка H. М. Губарева. Разом з учителями комсомольці організували драмгур­ток, який ставив на самодіяльній сцені п'єси Т. Шевченка й М. Кропивницького. Перед виставами комуністи й комсомольці виступали з доповідями на політичні теми. Створений при сільській Раді жінвідділ, який очолила вчителька Є. І. Семендяєва, відіграв значну роль у залученні робітниць і селянок до активної участі в громад­ському житті.

Комуністи виступили ініціаторами організації споживчого кооперативу «Змич­ка», який відпускав у кредит місцевим жителям промислові товари, видавав на прокат сільськогосподарський реманент, одночасно скуповуючи у населення лишки сільсько­господарської продукції. Нова форма торгівлі швидко здобула популярність і невдов­зі витіснила приватний сектор із сфери обслуговування.

Партійна і комсомольська організації відіграли велику роль у здійсненні полі­тики партії щодо підготовки селян до колективного господарювання. На початку 1927 року засновано артіль «Бідняк», яка об'єднала 52 родини. Мелітопольський окрземвідділ виділив артілі трактор та сільськогосподарський реманент. Невдовзі колек­тивне господарство перейшло на статут ТСОЗу. В липні 1929 року воно уже об'єд­нувало 141 селянське господарство і дістало назву «Шлях Ілліча».Тоді ж в с. Смирегіівці члени Пришибського КНС П. П. Сухоруков та І. О. Сапунов організували ТСОЗ «Перше Закавказьке», куди увійшло 35 господарств; у с. Слов'янці створює­ться ТСОЗ «Безвірник» (згодом ім. Нариманова), а в с. Розівка — «Україна».