Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

успіхи у вирощуванні високих врожаїв зернових і технічних культур та виробництві продуктів тваринництва артілі, а також багато колгоспників не раз були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Голова колгоспу «Колос» І. В. Баляба, зоотехнік В. С. Лень, доярка Є. К. Ємець нагороджені дип­ломами ВСГВ.

На основі піднесення усіх галузей колгоспного виробництва загальні прибутки господарств протягом 1936—1940 рр. зросли в чотири рази і становили 2,3 млн. крб. Колгоспи одержували значні грошові премії за надплановий продаж державі про­дуктів сільського господарства. Так,

Селяни стали жити заможно і культурно. У передвоєнні роки в селі капітально відремонтовано житловий фонд, споруджено десятки нових добротних будинків. На присадибних ділянках зеленіли сади. Упорядковано вулиці. Вознесенку було радіофіковано й електрифіковано.

Поліпшилася-охорона здоров'я жителів. Працювали лікарня на 15 ліжок, поло­говий будинок, дитяча консультація, аптека. У кожному колгоспі були дитячі ясла й садки.

До 1938 року в селі покінчено з неписьменністю. Неухильно здійснювався за­кон про загальну початкову, а потім і семирічну освіту. У 30-і роки організовано семирічну школу. 1938 року її перетворено на середню, а одну початкову — на не­повну середню. В них працювало 50 вчителів.

Своє дозвілля вознесенці проводили в сільбуді, що мав зал на 400 місць, стаціо­нарну кіноустановку. При ньому працював драматичний гурток, який поставив близько двох десятків п'єс. Полюбили вознесенці й свою хорову капелу, струнний та духовий оркестри, останнім керував колгоспник Г. Г. Монахов. Діяли колгоспні клуби, хати-читальні й червоні кутки. При клубах були стаціонарні й пересувні бібліотеки. Кожна сім'я передплачувала один—два примірники газет і журналів.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, понад дві тисячі жителів Вознесенки зі зброєю в руках стали на захист соціалістичної Вітчизни. З наближенням фронту в селі створено винищувальний загін, який потім влився до лав Червоної Армії. У серпні було евакуйовано 250 механізаторів і тваринників, вивезено 42 трактори, 6 комбайнів, 1,2 тис. голів великої рогатої худоби, хліб.

5 жовтня 1941 року гітлерівські загарбники захопили село. За час окупації фашисти розстріляли і закатували 234 жителі, в т. ч. учасників боротьби за вста­новлення Радянської влади, членів колишнього комнезаму Г. Д. Бондаренка, М. А. Мордвінова, Ю. Юрченка та його 15-річного сина. На каторжні роботи до Ні­меччини вивезено 345 юнаків і дівчат. Ліквідувавши колгоспи, окупанти під загро­зою зброї примушували селян працювати в «общинах». Патріоти всіляко чинили опір окупантам. У Вознесенці діяла підпільна патріотична група, яка мала радіостанцію і збирала розвідувальні дані для передачі командуванню Червоної Армії. Наприкінці 1941 року фашисти схопили підпільників Ф. Є. Козакова, П. Я. Коломійця і С. С. Юрченка і привселюдно розстріляли.

Ще задовго до вирішального наступу радянських військ на півдні України гітле­рівці створили на річці Молочній потужний оборонний рубіж з центром у Мелітополі. У Вознесенці споруджено глибоко ешелоновану оборону, що закривала підступ до Криму та пониззя Дніпра.

Понад місяць точилися бої на річці Молочній. 14 жовтня 1943 року частини 126-ї Горлівської, 416-ї Таганрозької та 347-ї стрілецької дивізій 51-ї армії визволили Вознесенку від німецько-фашистських загарбників. В запеклих боях загинуло 163 радянські воїни, які поховані в братській могилі в центрі села, де пізніше вста­новлено пам'ятник. У 1970 році завершено спорудження меморіального комплексу загиблим воїнам-визволителям.

2760 жителів Вознесенки мужньо билися з ворогом на фронтах Великої Вітчиз­няної війни. З них 1686 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.

Після відступу окупантів в селі уціліло тільки 15 хат і приміщення початкової школи. Загальні збитки, заподіяні фашистами, становили 151,5 млн. крб. Бойовим штабом відбудови села і артільного господарства стали партійні та комсомольські організації, створені в усіх чотирьох колгоспах. Комуністи очолили найважливіші ділянки громадського виробництва: В. С. Леня, І. М. Щербину, Г. П. Данильченка і М. Л. Рябця обрано головами кол­госпів, Го О. Лютого, В. І. Рудченка і призначено бригадирами. Держава подала допомогу артілям насінням та худобою. Навесні 1944 року всю скопану вручну й зорану землю було засіяно. Восени в село прибуло кіль­ка тракторів Мелітопольської МТС. Було зорано й засіяно близько половини посівних площ. Врожай зернових того року становив пересічно 8,4 цнт з гектара.

Після закінчення Великої Віт­чизняної війни до села повернулося понад тисячу демобілізованих воїнів. З братніх республік надходила до­помога — машини, худоба, будівель­ні матеріали. До 1950 року було від­будовано близько половини житлового фонду Вознесенки, освоєно довоєнні посівні площі. В колгоспах вже налічувалося 1100 голів великої рогатої худоби, 1129 овець, 830 свиней.