Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Великого лиха селянам завдала перша імперіалістична війна. З її початком половину працездатних чоловіків мобілізовано до армії, реквізовано значну частину коней, возів. Майже на 11 проц. зменшилися посівні площі, значно зросла кількість посівних і малопосівних господарств (з 32,5 проц. у 1912 р. до 41,2 в 1917 р.). Скориставіпись з скрутного становища бідноти, куркулі інтенсивно скуповували її землі. Напередодні Лютневої буржуазно-демократичної революції в руках куркулів було зосереджено половину посівних площ, 44 проц. робочої худоби. В той же час 80 проц. безземельних і 67 Проц. малоземельних селян мусили наймитувати у місцевих куркулів або йти на підприємства Мелітополя.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді в с.Пологах 5 листопада 1917 року відбувся з'їзд представників чотирьох волосних центрів, у т. ч. і Вознесенки. З'їзд ухвалив резолюцію, в якій, зокрема, вказувалося «Врятувати країну в такий тяжкий момент може тільки перехід влади до рук Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів».

Радянську владу в селі проголошено в січні 1918 року. Створений волосний ревком став активно впроваджувати у життя перші декрети Радянського уряду, земельна комісія приступила до перерозподілу землі на основі ленінського Декрету. Але завершити цю роботу не вдалося.

Наприкінці квітня 1918 року Вознесенку захопили австро-німецькі окупанти. В селі почалися реквізиції хліба, худоби. Але вже у другій половині листопада роз­горнувся наступ Червоної Армії та українських повстанських військ, і окупанти залишили село. Волревком вийшов з підпілля й відновив роботу. Та в середині грудня Вознесенку захопили білогвардійські частини експедиційного корпусу генерала Тілло. Невдовзі білогвардійці оголосили мобілізацію до білої армії. Але чоловіки не з'явилися на призовні пункти. У січні 1919 року селяни під керівництвом активістів П. І. Перемета та Ю. А. Помаза створили партизанський загін, який, базуючись у дніпровських плавнях, завдавав ударів білогвардійським гарнізонам, розташованим у селах повіту.

17 березня частини 2-ї бригади Першої Задніпровської радянської дивізії визволили Вознесенку. До лав бригади влилося близько 300 жителів села. Волревком орга­нізував збирання продовольства для Червоної Армії та голодуючого населення про­мислових міст. Кілька тисяч пудів хліба було відправлено для робітників Петро­града і Москви.

Та мирний перепочинок тривав недовго. На початку липня 1919 року село захо­пили денікінці. Знову почалися реквізиції продовольства, коней, возів, мобілізація селян у «добровольчу» армію. Але жителі всіляко саботували заходи денікінців: ховали хліб, худобу, а ті, хто підлягав мобілізації, пішли в дніпровські плавні. Білогвардійці заарештували близько двох десятків селян. Серед них денікінський офіцер впізнав колишнього солдата І. К. Товчигречка, який під час Жовтневого повстання в Петрограді разом з іншими солдатами зривав з офіцерів погони. Білогвардійці привселюдно розстріляли І. К. Товчигречка, І. А. Міняйла та М. Л. Стицина.

Па початку січня 1920 року, після визволення села від денікінців, тут створено волревком, куди увійшли селяни 11. М. Головін, Ф. І. Дяков, О. С. Браташ і В. І. Синявський. Тоді ж створено і сільський ревком на чолі з бідняком К. І. Морозом. Ревкоми організували допомогу частинам Червоної Армії продовольством. У лютому за рішенням сільського сходу 1-му кавалерійському Латиському полку передано чимало хліба, фуражу і м'яса, а 411-му полку — 65 пудів печеного хліба, 22 пуди м'яса. З пуди сала і 100 пудів ячменю. На сільському сході 28 березня селяни схва­лили текст листа радянським частинам, де, зокрема, говорилось: «Ми, громадяни села Вознесенки, шлемо палкий привіт нашій доблесній Червоній Армії і зобов'язуємось підтримувати її постачанням продовольства, а також добровільним вступом до її лав». Особливо багато жителів вступило до 30-ї Іркутської стрілецької дивізії, частини якої перебували в той час у селі.

9 червня 1920 року Вознесенку захопили врангелівці. Грабунки, насильства і катування під час перебування в селі «воїнства чорного барона» стали повсякден­ним явищем. У серпні і вересні радянські частини, ведучи запеклі бої за важливий стратегічний пункт — Мелітополь, кілька разів проривалися до річки Молочної й за­в'язували бої на околицях Вознесенки. Лише ввечері 30 жовтня село остаточно будо визволено від врангелівців частинами 7-ї Самарської кавалерійської дивізії.

Німецькі окупанти і білогвардійці розорили населення Вознесенки. Наприкінці 1920 року в селі налічувалось 1100 дворів, проживало 7975 чоловік. Більшість хат стояла нанівзруйнованою, без покрівель. Дві третини селян не мали ні інвентаря, ні худоби. 15 грудня волревком скликав загальні збори жителів, на яких обговорено питання про відбудову господарства. Тоді ж обрано комітет незаможних селян у скла­ді К. Д. Мордвинова, О. Л. Зінченка, Л. Я. Горди та ін. Збори прийняли вітального листа В, І. Леніну: «Ми, вся біднота, хлібороби села Вознесенки,— говорилося в ньому,— зобов'язуємось всемірно зміцнювати дорогу нам Радянську владу і шлемо гарячий привіт дорогому вождю соціалістичної революції тов. Леніну і гаряче любимій нашій героїчній Червоній Армії — захисниці трудящих усього світу. Зобо­в'язуємося всіма силами допомагати робітничому класові вести най запекліш у бо­ротьбу з проявами махновщини та куркулями — ворогами Радянської влади і тру­дового народу»