Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У роки світової імперіалістичної війни в Семенівці значно зросла кількість бідняцьких господарств. Бідноті належало лише 8,9 проц. посівних площ, 9,6 проц. реманенту, 10,2 проц. тягла. Невдоволення селян зростало. З фронту повернулися до Семенівки М. Я. Ганзін, Ф.М. Шпак, О. П. Корнієнко, Д. С. Кашкарьов, Є. Ф. Індик та інші. Вони розповідали селянам правду про війну, про боротьбу більшовиків за припинення кривавої бойні.

Коли стало відомо про повалення самодержавства, зміцнилися надії семенівських селян на мир і землю.

Радісно зустріла біднота звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Мелітопольський повітовий з'їзд Рад робітничих, солдатських і селян­ських депутатів, що відбувся 21—22 січня 1918 року, проголосив встановлення влади Рад у всьому повіті. До Семенівки прибули представники повітової Ради і допомогли створити сільський ревком, членами якого стали бідняки С. Н. Антонов, П. Ф. Красніков, М. А. Корзун, І. І. Порибко. Ревком почав здійснювати декрети Радянського уряду: облікував нетрудові землі у куркулів, конфіскував лишки інвентаря і тягла, провадив заготівлю хліба. Багато уваги довелося приділити організації поповнення Армії, налагодженню роботи шкіл тощо.

Наприкінці квітня 1918 року Семенівку захопили австро-німецькі окупанти. Вони примусили селян сплатити велику контрибуцію, вивезли до Німеччини багато тисяч пудів хліба, сотні голів великої рогатої худоби й коней. Трудящі Семенівки під керівництвом більшовиків чинили опір окупантам. Влітку 1918 року вони під­тримали страйк мелітопольських залізничників, доставляли їм продовольство.

В другій половині листопада 1918 року окупанти залишили село. Відновив ро­боту ревком, який організував допомогу сім'ям червоноармійців та бідняцьким ро­динам. В середині грудня того ж року село захопили білогвардійські частини з кор­пусу генерала Тілло. Коли оголосили мобілізацію до білої армії, біднота Семенівки пішла до партизанських загонів сусідніх сіл Терпіння та Спаського і зі зброєю в руках виступила на боротьбу з білогвардійцями. За спробу уникнути мобілізації денікінці привселюдно стратили селян І. С. Григорова та М. Івлєва.

15 березня 1919 року частини 2-ї бригади 1-ї Задніпровської радянської дивізії визволили село від білогвардійців. До лав бригади вступило багато жителів Семе­нівки. Вийшов з підпілля ревком, якому довелося працювати в складних умовах боротьби з бандою Коваля. Наприкінці травня банду знешкодили бійці мелітополь­ського комуністичного батальйону. Але безчинства тривали. Влітку почастішали на­пади махновців, які грабували населення, вбивали радянських активістів.

У другій половині червня 1919 року Семенівку захопили денікінці. Частина активу села поповнила партизанський загін Ф. П. Хімича, який діяв у дніпровських плавнях. Восени, коли почалися запеклі бої за Мелітополь, село кілька разів перехо­дило з рук у руки. 11 січня 1920 року його визволили від білогвардійців бійці 42-ї стрілецької дивізії Червоної Армії. Відразу ж відновив роботу ревком, до складу якого увійшли селяни П. І. Шевцов (голова), С. Н. Антонов, М. І. Кидалов. Ревком насамперед організував допомогу родинам червоноармійців, подбав про виконання продрозверстки, провадив збирання хліба для голодуючих робітників промислових центрів Росії.

Після захоплення 9 червня 1920 року Мелітополя врангелівцями мелітопольський комуністичний батальйон передислокувався до Семенівки. Близько трьох тижнів батальйон та червоні партизани, серед яких були й семенівці, вдало маневруючи, сковували дії ворога. Коли сюди підійшли частини 46-ї дивізії Червоної Армії, за­гони влилися до її складу, створивши ядро розвідувальної групи. Після кривавих боїв з переважаючими силами ворога червоні бійці змушені були відійти, врангелівці захопили село. В тилу білогвардійців діяв партизанський загін Ф. П. Хімича, серед месників було чимало семенівців.

Тяжкі бої за Мелітополь тривали протягом липня—жовтня 1920 року. Семенівка знову стала ареною кровопролитних битв. В ніч на ЗО жовтня 25-й і 26-й кавалерій­ський полки Першої бригади 5-ї кавалерійської дивізії 13-ї армії назавжди визволили село від білогвардійців. Ревком, який негайно відновив роботу, налагодив поста­чання червоноармійських частин продовольством і фуражем, організував допомогу транспортом. У грудні 1920 року в селі створено комітет незаможних селян, його го­ловою обрано Є. Ф. Індика.

У січні 1921 року в Семенівці відбулися вибори до сільської Ради, її очолив ко­лишній фронтовик П. Д. Індик. Сільська Рада і КНС мобілізували актив села на бо­ротьбу з куркульським бандитизмом, керували розподілом землі (з розрахунку по 2 десятини на їдця), організували виконання продрозверстки, конфіскували у бага­тіїв і передали бідноті лишки худоби та реманенту. Взимку 1920—1921 рр. відновили роботу школи, відкрилися хата-читальня, бібліотека, сільбуд, де виступали лектори та культармійці. Жінки взяли шефство над дитячим будинком.