Велика Білозерка

села плакати з написами «Хай живе непереможна Червона Армія!», «Геть Гітлера — людожера!» та інші. Члени підпільної групи вели агітацію серед молоді, закликаючи юнаків і дівчат уникати відправки до Німеччини. І це дало наслідки. Окупантам вдалося вивезти з Великої Білозерки лише 190 чоловік, хоч намічалося 500.

Відступаючи під ударами Червоної Армії, гітлерівці чинили нові злочини. Вони розстріляли колгоспників П. М. Коломійця і всю його сім'ю, О. І.

Назаренка, І. Д. Короля, І. Д. Ткаченка та інших. Окупанти знищили МТС, цегельню, дру­карню, вітряки, тваринницькі ферми, понад 500 житлових будинків, а також школи, районний будинок культури, лікарню, бібліотеку, клуби й інше. Загальні збитки, заподіяні лише колгоспам села становили 147,7 млн. карбованців.

29 жовтня 1943 року війська 4-го Українського фронту, зокрема, воїни 279-ї стрілецької дивізії визволили село від німецько-фашистських загарбників. В запек­лих боях за Велику Білозерну загинуло 3233 радянських воїнів» Жителі села свято шанують їх пам'ять, на мо­гилах героїв встановлені пам'ятники.

У лавах Червоної Армії мужньо билося з ворогом понад дві тисячі односельчан. Безсмертний подвиг здійс­нив С. А. Савушкін, командир стрілецької роти. У кри­тичний момент одного з наступальних боїв він підняв роту в атаку, і це забезпечило радянським частинам успіх всієї операції. За сміливість і відвагу йому при­своєно звання Героя Радянського Союзу. У боях з фа­шистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчиз­няної війни загинув 591 житель села.

Відразу ж після визволення Великої Білозерки відновили діяльність райком партії та райвиконком, сільські Ради, первинні партійні організації. Було на­лагоджено роботу крамниць, шевських і кравецьких майстерень, пошти, зв'язку. Почалася відбудова райпромкомбінату. Невдовзі вже працювали ковальсько-слюсарний, шкіряний, теслярський, гончарний та інші цехи. Робітники МТС побудували тимчасові приміщен­ня майстерень, відремонтували 3 трактори, 5 комбай­нів, деякий інвентар.

Важко було піднімати артільне господарство: в селі залишилося всього 290 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 33 пари волів, 7 корів, 137 робочих коней. Дер­жава виділила для МТС 83 трактори, для колгоспів — 298 коней, 600 корів, 1000 овець, 2800 цнт посівного матеріалу, майже на 3 млн. крб. різних промислових товарів і 140 тис. крб. довготермінового кредиту. З РРФСР прибули трактори, з Середньої Азії та Омської області — худоба, з Сибіру — ліс. В свою чергу тру­дівники села всіляко підтримували Червону Армію продовольством. До фонду по­стачання армії колгоспи здавали зерно, овочі, м'ясо. З урожаю 1943 року державі було здано 420 тис. пудів хліба. У 1944 році план сівби ярих культур; колгоспи ви­конали на 124,1 проц. У лютому того ж року жителі села зібрали 675 тис. крб. на будівництво ескадрильї «Великобілозерський колгоспник». Артілі взяли також шефство над донецькою шахтою № 9. Вони відправляли гірникам зерно, м'ясо, яйця. Молодь села брала активну участь у відбудові промислових підприємств Запоріжжя. З грудня 1944 року по березень 1945 року 550 колгоспників: працювали на відбудові Дніпрогесу, за відмінну працю їм вручили Червоний прапор і третю премію. Із зароблених на відбудовних роботах грошей великобілозерці внесли 200 тис. крб. на будівництво ескадрильї «Відбудовник Дніпрогесу».

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до села повернулися демобілізовані воїни. Кількісно зросли партійні організації колгоспів, посилився їх вплив на маси. Широко розгорнулося змагання за дострокову відбудову колгоспів, виконання та перевиконання виробничих завдань. У 1945 році найкращих вироб­ничих показників добилися артілі «Запорожець», «Змичка», «Нове життя», «За урожай», ім. Сєдова, «Борець». Середній урожай кукурудзи тут становив 19,2 цнт. Сотні колгоспників показували зразки героїчної праці. На збиранні першого після­воєнного врожаю особливо відзначилися колгоспниця У. I. Цвілій, яка виконувала норми більш як на 300 проц. У 1946 році ланкова артілі «За урожай» М. Ф. Бойко ви­ростила по 14 цнт проса з гектара. Високопродуктивно працювали механізаторирільничих бригад, які очолювали В. А. Кривко, І. Олійник, В. В. Бехтер. Відзначилися трактористи К. О. Тронь, Я. Г. Кривко, О. О. Шкрум, які перевиконували норми і економили пальне. На 140—250 проц. виконували завдання на ре­монті техніки робітники МТС А. С. Науменко, П. П. Паневін, М. Я. Цвілій.

У 1947 році великобілозерські колгоспи засіяли на 1200 га більше, ніж 1940 року. Наступного року державі було здано на 1 млн. 80 тис. пудів зерна більше, ж у попередньому. Велику групу передовиків колгоспного виробництва відзначено орденами та медалями СРСР. Орден Трудового Червоного Прапора одержали ланкові колгоспу «Побережжя» П. П. Калюжна і Є. X. Кириленко.

З 1950 року у Великій Білозерці почалося поступове укрупнення колгоспів, внаслідок чого замість 23 дрібних господарств було утворено 6 великих багатогалузевих механізованих артілей: «Росія», ім. Фрунзе, «Білозерський», «40 років Жовтня», «Правда» та ім. Суворова. Це дало змогу збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. У боротьбі за дальше піднесення господарства багато колгоспників активно включилось у соціалістичне змагання. За трудові успіхи в 1951 та 1953 рр. відзначено дипломами обласної сільськогосподарської виставки ланкову І. Руденко, комбайнера І. Ф. Собура, бригадирів Т. Д. Данька, М. Г. Нагорного, М. Жука, М. І. Маловічка та інших.

Важливою віхою в боротьбі за дальше піднесення колгоспного виробництва став вересневий (1953 року) Пленум ЦК КПРС. У 1955 році великобілозерські артілі виростили по 19,2 цнт зернових з га, по 12,6 цнт кукурудзи і по 10,6 цнт. соняшнику. За друге повоєнне п'ятиріччя в півтора-два рази збільшилося поголів'я колгоспної худоби. У 1958 році загальний прибуток і неподільний фонд артілей порівняно з 1955 роком зросли більше ніж у 2 рази.

Виробничим успіхам артілей сприяло зміцнення колгоспних партійних організацій, які поліпшили добір і виховання кадрів, посилили політико-виховну роботу серед трудівників села. Активізували свою діяльність сільські Ради та їх постійні комісії. У 1954 році відбулося злиття 4 Рад — Трудової, Робітничо-селянської, Червоної та Шевченківської в одну сільраду — Великобілозерську.

Рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з'їзду партії дали білолозерським артілям науково обгрунтовану програму для нового піднесення всіх галузей сільськогосподарського виробництва. В структурі посівних площ зернових культур головне місце зайняла озима пшениця, значні площі виділено для забезпечення сталої кормової бази тваринництва. Більше уваги приділено зміцненню технічної бази колгоспів. Це дало змогу провадити польові роботи в стислі строки, значно підвищити культуру землеробства.

У роки поточної п'ятирічки широке впровадження наукової організації праці і здійснення заходів по моральному і матеріальному стимулюванню хліборобів дало можливість значно підвищити продуктивність сільського господарства. Середня врожайність зернових закріпилась на рівні 21 цнт з га. Щороку висівається


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Велика Білозерка