Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Комуністи з допомогою активу провели велику роботу по перебудові села на новий лад. Протягом 1921 та 1922 рр. тут створено 11 колективних господарств: комуни «Вільна праця», «Шлях до соціалізму», колгоспи «Червона поляна», «Зоря нового життя», «Єдиний труд», «Рівність» та інші. Організаторами їх були Й. Ф. та Є. І. Пархоменки, І. І. Ґонтар й інші. Радянський уряд всіляко сприяв зміцненню молодих колгоспів. Так, комуна «Вільна праця», що об'єдналася з артіллю «Рівність», одержала кредит у розмірі 500 крб., інвентар тощо.

В ці роки зроблено важливі кроки і в галузі охорони здоров'я, народної освіти і культурного будівництва. Відкрито амбулаторію і лікарню на 8 ліжок, де працю­вали лікар, 5 фельдшерів і 2 санітарки, а також 10 шкіл і хату-читальню, органі­зовано гуртки по ліквідації неписьменності серед дорослих.

Колективні господарства Великої Білозерки з кожним роком міцніли, демон­струючи переваги колективних форм господарювання над одноосібними. Велике враження справила поява в селі перших двох тракторів, одержаних у 1926 році артіллю «Зоря нового життя» та комуною «Шлях до соціалізму». Першими механі­заторами стали В. П. Маловічко та Є. І. Пархоменко.

Протягом 1927—1928 рр. в селі виникло кілька ТСОЗів, але масова колективі­зація одноосібних господарств розпочалася в 1929 році. Весною 1931 року 23 кол­госпи об'єднали все трудове селянство. Організаторами артілей стали комуністи та сільські активісти. Велику роль у створенні і зміцненні колгоспів відіграли по­сланці робітничого класу - двадцятип'ятитисячники шахтарі Донбасу О. Г. Ав- дєєв, К. Є. Овчаренко, Г. К. Дмитраков, та багато інших. Вони очолили кол­госпи та найважливіші ділянки артільного виробництва, сільські культурно-освітні заклади тощо. Того ж року в селі розгорнула роботу МТС. У 1934 році, крім тракто­рів, сівалок, жниварок і молотарок, МТС вже мала 42 комбайни.

Куркулі чинили відчайдушний опір колгоспному будівництву, ухилялися від хлібозаготівель, гноїли хліб у ямах. Сільські активісти виявили близько 35 ям з зерном. За рішенням загальних колгоспних зборів куркулів вислали за межі рес­публіки.

Партійна організація багато уваги приділяла підготовці кадрів, поширенню досвіду передовиків, політичній освіті комуністів і безпартійних. Ширилося соціа­лістичне змагання за високі виробничі показники, з'явилися перші ударники.

Сумлінна праця колгоспників та механізація основних трудомістких процесів виробництва дали змогу підняти врожайність зернових з 8 до 12 цнт з га. Зростало громадське тваринництво. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподар­ської виставки стали свинар артілі ім. Ворошилова Ф. В. Гусєв, який 1938 року одержав по 18,7 поросят від кожної свиноматки, та доярка колгоспу «Шлях неза­можника» Г. І. Жмурко, що надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 2840 літрів молока. У 1940 році учасниками ВСГВ були колгоспи «Змичка», «Веселий степ», «Запорожець», «Зоря нового життя», «Радянське село», «Побережжя», «Чер­вона громада», а також ланкова М. Я. Старик, комбайнер Великобілозерської МТС Г. П. Лагода та інші.

У передвоєнні роки колгоспи Великої Білозерки стали економічно міцними, прибутковими господарствами. Колгосп «Змичка», за яким було закріплено понад 800 га землі, у 1940 році мав 296 голів робочої великої рогатої худоби та мо­лодняка, 280 свиней. Тут збудовано корівник, свинарник, вівчарник. Знач­них успіхів було досягнуто і в галузі рільництва: 90 проц. землі обробля­лося тракторами. Розвиток колгоспної економіки обумовлював неухильне піднесення добробуту і культури тру­
дящих. Члени артілей одержували пересічно по 2 кг хліба на трудодень і по 4 крб. ЗО коп. грішми. Сотні трудівників спорудили добротні житлові будинки.

Поліпшилося медичне обслуговування населення. В селі працювали лікарня на 50 ліжок, амбулаторія, аптека, чотири фельдшерські пункти. Велика увага при­ділялася профілактиці захворювань. Діяли дитячі ясла, піонерські табори.

Великі зміни сталися в культурному житті. До 1936 року було ліквідовано не­письменність. У 1940 році в селі діяло 13 шкіл, де працювало понад 100 вчителів. Багато вихованців середньої школи стали студентами вузів, інші залишилися пра­цювати в колгоспах. У побут селян широко ввійшли книги, газети, кіно, радіо. Працювало 5 бібліотек, колгоспники передплачували понад 1,5 тис. примірників газет і журналів. З 1932 року в селі почала вйходити районна газета «Червоний степ».

У кожному колгоспі працював клуб, де щотижня демонструвались художні кінофільми, діяли самодіяльні гуртки, кімнати ігор і відпочинку. Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі завершено будівництво двоповерхового районного будинку культури з залом на 400 місць.

Як тільки в селі стало відомо про напад фашистської Німеччини на Радянську країну, понад 1,5 тис. чоловіків призовного віку стали до лав Червоної Армії. На виробничих ділянках їх замінили жінки й підлітки. Незважаючи на нестачу робо­чих рук, збирання колоскових закінчили вчасно. Колгоспи виконали річний план хлібозаготівель, здали для потреб армії багато худоби і верхових коней. З набли­женням фронту, під керівництвом колгоспних парторганізацій створювалися загони народного ополчення. Тільки з артілей «Робітник України» та «Шлях до соціалізму» до них вступило 89 колгоспників. З села були евакуйовані машини, облад­нання МТС, колгоспна худоба, багато людей.

19 вересня 1941 року село окупували фашисти. Вони почали грабувати насе­лення, господарства колгоспів, знищувати радянських людей. 29 жовтня загін есесівців розстріляв велику групу патріотів, у т. ч. комуніста Г. І. Мисюру. В ніч на 26 червня 1942 року у протитанковому рові на околиці села фашисти розстріляли 200 колгоспників, серед яких було багато жінок, дітей і літніх людей. Замість кол­госпів загарбники створили т. зв. общинні господарства, що мали постачати продо­вольство для Німеччини. Непосильним тягарем на плечі селян лягли численні побори. Як правило, окупанти повністю забирали хліб.