Кирилівка

який намагався пограбувати на шляху з Кирилівки в Горіле групу жителів. Вони зако­лоли окупанта його ж ножем. Знайшовши в скирті труп солдата, озвірілі гітлерівці схопили 48 чоловік — сивих дідів і підлітків. —і розстріляли їх за селом. В живих залишився один І. Гусєєв. Він вночі вибрався з-під трупів і втік. За час окупації фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 53 юнаків і дівчат, пограбували артільне майно, худобу, забрали всю тяглову силу — не тільки коней, а й верблю­дів. Відступаючи під натиском Червоної Армії, гітлерівці висадили в повітря млини та всі господарські споруди. Сума збитків, завданих окупантами тільки артілі «Україна», перевищила 12 млн. карбованців.

27 жовтня 1943 року, після жорстоких боїв на рубежі річки Молочної та Молоч­ного лиману, воїни 4-го Українського фронту визволили село. Серед полеглих у бою за село є й воїни-кирилівці Д. І. Козленко, А. А. Нікітін, Г. П. Жеребець, І. Д. Різниченко, 11. В. Швед, А. Т. Сажин та інші. Всього ж у Великій Вітчизняній війні взяли участь 187 кирилівців. Нині в центрі села височить пам'ятник полеглим воїнам. На монументальній стеллі викарбувано прізвища 150 жителів Кирилівки, які загинули на фронтах та від рук фашистських катів у селі.

Багато воїнів показали зразки героїзму в боях. Колишній рибалка колгоспу «Сини моря» Г. М. Титов за участь у легендарному новоросійському десанті 1943 року нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. За особисту хороб­рість і вміле керування бойовими діями десантної групи в районі Ельтигена Г. М. Ти­тов нагороджений орденом Червоного Прапора. Під час однієї з бойових операцій, тяжкопоранений, він потрапив у полон, але незабаром втік і знову громив ворога. Його подвиги описав у фронтових нарисах письменник П. Павленко. О. В. Мазепа перед війною закінчила в Москві курси медсестера 6 липня 1941 року вже була на фронті. Вона брала участь у бит­вах на Волзі, за визволення Бі­лорусії і Польщі, у штурмі Бер­ліна. За бойові подвиги відваж­на жінка удостоєна п'яти урядо­вих нагород.

Колишній рибалка І. Т. Ка­чан, помічник командира взводу розвідки, в одному з боїв особи­сто знищив протитанковими гра­натами два фашистські танки, не раз роздобував цінні відомості про ворога. Хоробрий боєць на­городжений орденами Леніна, Чер­воної Зірки, Слави 3-го ступеня, багатьма медалями. Повернув­шись додому, І. Т. Качан знову працює В артілі «Сини моря», завоював звання ударника комуніс­тичної праці, відмінника соціалістичного змагання рибної промисловості СРСР.

Долаючи величезні труднощі, відбудовували кирилівці зруйноване ворогом село, відроджували господарство. Як тяглову силу використовували півтора де­сятка корів, що вціліли у селі. І все ж колгоспники «України», в основному жінки, успішно провели весняну сівбу 1944 року, за що артіль як переможець змагання була нагороджена Червоним прапором обкому КП(б)У і облвиконкому. Сільраду в той важкий час теж очолювала жінка, в минулому голова артілі О. Я. Мірошни­ченко.

Кирилівські колгоспники в міру своїх можливостей допомагали Червоній Армії, що продовжувала громити ворога за межами країни. Колгоспниця К. І. Волкова, наприклад, внесла в фонд перемоги 70 кг пшениці. За два дні трудівники Кирилівки внесли 600 пудів хліба. Всі вони до 27-ї річниці Великого Жовтня розрахувалися з державою, внесли готівкою 410 тис. крб. за облігації 3-ї Державної воєнної позики, передплатили і також внесли 67 тис. крб. за облігації 4-ї грошово-речової лотереї.

А з 1945 року, коли повернулися додому фронтовики, держава допомогла худо­бою і технікою, артіль все міцніше ставала на ноги. Того року врожай озимої пше­ниці становив тільки 7,5 цнт з га, в артілі було вже понад 100 голів великої рогатої худоби й стільки ж овець, були коні, корови, птиця.

1950 року з метою дальшого зміцнення економіки артілей, поліпшення керів­ництва вирішено було об'єднати колгосп «Україна» з сусідніми господарствами «Новий світ» і «Вільна праця». В Кирилівці залишився тільки рибоколгосп.

У перші роки після визволення рибалки теж переживали скрутне становище. У них залишилося 4 невеликі баркаси, 9 бичкових волокуш і півсотні частикових сіток. Проте завдяки самовідданій праці всього колективу артіль щороку переви­конувала виробничі плани. А згодом збільшилися і флот, і кількість знарядь, підви­щувався рівень механізації, впроваджувалися нові прогресивні методи рибальства. Це дало можливість розширити географію промислу риби.

Роками зростали досвід і майстерність рибалок. 1964 року бригада комуніста І. В. Качана, одна з кращих у рибгоспі, виконала , річний план улову риби на 264 проц. За високі трудові. успіхи бригада виборола звання колективу комуніс­тичної праці.

Колгосп має півтора десятка моторних суден, 2 середні чорноморські сейнери і 45 моторних баркасів, десятки бичкових механічних, напівмеханічних і ручних драг, капшукових неводів, сотні сіток. У 1966—1969 рр. рибалки видобували в Азово-Чорноморському басейні пересічно 26 тис. цнт за рік бичка, хамси, камбали, тюльки. Крім того, вони щороку заготовляють для меблевої промисловості 1500 тонн морської трави-камки. За останні роки артіль збудувала сіткосховище, меха­нічну майстерню та інші виробничі приміщення. Нині колгосп споруджує будинок культури на 450 місць.

В колгоспі працюють кваліфіковані спеціалісти, мужні й працьовиті рибалки, їхню звитяжну працю не раз відзначав уряд. За високі виробничі показники і багаторічну сумлінну працю в рибній промисловості нагороджені капітан судна (нині пенсіонер) І. А. Сагура — орденом Трудового Червоного Прапора, рибалки А.


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Кирилівка