Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У фельдшерсько-акушерському пункті, пологовому будинку на 10 ліжок, аптеці медичну допомогу трудівникам села подають два фельдшери, акушерка, провізор. У роки поточної п'ятирічки розпочато будівництво лікарні на ЗО ліжок, працює 3 дитячих ясел. Колгосп має 2 профілакторії для працівників тваринниць­ких ферм. У планах трудівників артілі — спорудження колгоспного будинку від­починку на березі Азовського моря.

В селі успішно розвиваються фізкультура і спорт. Є стадіон, бригадні спортивні майданчики, працюють спортивні секції. Підготовлено 15

Восьмирічна та початкова школи у 1969/70 навчальному році охопили 230 уч­нів. Кожен третій мешканець Верхньої Терси має середню освіту. Один з синів колишнього бідняка В. Ф. Шаровського — Борис є аспірантом Київського універ­ситету, інший, Віктор — працівник Гуляйпільського райкому партії; дочки Ніна та Галина — вчителі. Всі восьмеро дітей колишнього батрака, одного з перших комуністів села О. К. Третяка здобули вищу й середню освіту. Неоніла, Раїса та Валентина — лікарі, Зінаїда — агроном, Людмила — інженер-будівельник, Антоніна — студентка Запорізького педінституту, Галина працює швачкою, Віктор за­кінчив школу і служить у Радянській Армії.

У селі 1969 року працювало 40 спеціалістів, з них 12 з вищою, 28 — з серед­ньою спеціальною освітою. Вільний час колгоспники змістовно проводять у чудо­вому двоповерховому палаці культури, що міститься в центрі села. Тут є стаціо­нарна кіноустановка, працюють хоровий, драматичний, вокальний гуртки, струн­ний і духовий оркестри, в яких беруть участь 78 чоловік. Самодіяльні артисти виїздять з концертами до сусідніх сіл. Крім будинку культури, в се­лі відкрито два бригадних клуби із залами для глядачів на 250 місць кожний, чотири ленінські кімнати. Колгоспники міцно дру­жать з книгою — в кожній сім'ї по кілька постійних читачів біб­ліотеки. Всього у селі працює 4 бібліотеки, в тім числі дитяча, колектив якої у змаганні на честь 50-річчя Радянської влади і 100- річчя з дня народження В. І. Ле­ніна завоював звання «Бібліотеки відмінної роботи». Будинок куль­тури, духовий оркестр, кімната юних читачів, бібліотека і колгосп в цілому нагороджені дипломами організаційного комітету трирічної естафети культури. Поширенням знань серед населення займається місцева організація товариства «Знання», 15 лекторів якої прочитали в 1969 році 280 лекцій на різноманітні теми.

Популярність серед населення здобували тематичні вечори: «Зустріч трьох поколінь», «Я славлю тебе, моя Батьківщино», усні журнали «Наше село під зорею Радянської влади», зустрічі з ветеранами революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн, ветеранами праці, вечори запитань і відповідей тощо. За актив­ною допомогою червоних слідопитів — учнів верхньотерсянської восьмирічної школи — колгоспники розшукують рідних тих воїнів, що поховані в селі. На за­прошення мешканців села з далекого Омська приїздили дружина і син старшого техніка-лейтенанта О. Т. Тропіна, який загинув в боях за визволення села. Зустріч ця вилилася в яскраву демонстрацію дружби українського і російського народів, скріплену кров'ю кращих її синів у спільній боротьбі. Як священну реліквію повезли гості до далекого Сибіру жменю української землі з братської могили воїнів-визволителів. Цікаво проходять в селі свята врожаю, «Серпа і молота»; в останньому беруть участь добрі друзі колгоспників — металурги заводів «Запоріжсталь» і «Д ніпроспецсталь».

Тракторист В. Л. Шрамко — онук Никифора Шрамка, одного з організаторів виступу проти поміщиків в 1905 році — розповідає:

— Тяжко жилося моєму дідові, як і всім селянам-біднякам, за царату. Дуже б хотілося мені, щоб дожив дід до наших днів, побачив щасливе життя онуків на землі, про яку він мріяв, за яку боровся. Я в артілі — тракторист, дружина — рядова колгоспниця. У нас п'ятеро дітей. З нами живе старенька мати. Живемо заможно і щасливо. Мати одержує від держави пенсію. Нещодавно я справив новосілля в новій, гарній хаті, придбав зручні меблі, телевізор, пральну машину. В госпо­дарстві маю корову, свиню, курей, гусей, качок. Є що одягнути й узути. Разом з дружиною ми заробляємо за рік близько 3 тис. крб. Ми спокійні за свій завтраш­ній день. І все це дала нам Радянська влада, наш колгоспний соціалістичний лад, наша Комуністична партія, яка веде людей по єдино вірному, Ленінському шляху».

Кожен крок свого життя трудівники Верхньої Терси звіряють за Іллічем.