Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Не діждавшись від Тимчасового уряду землі й миру, селяни все більше почали прислухатися до голосу більшовиків, а після перемоги Жовтневого збройного пов­стання в Петрограді з задоволенням зустріли перші декрети Радянської влади. Верхньотерсянська біднота взяла активну участь у революційних перетвореннях на селі. До створеного більшовиками Гуляйполя революційного штабу мешканці села направили своїх представників. Сільську Раду у Верхній Терсі обрано в січні 1918 року. Головою її став селянин-бідняк Л. О. Шпундря. Рада вилучила

Та недовго довелося господарювати селянам на одержаній від Радянської влади землі. У квітні 1918 року австро-німецькі війська захопили село. Селяни чинили опір окупантам. У відповідь на відозву Олександрівського повітового з'їзду Рад що відбувся 1 березня 1918 року, вони вступали до загонів селянського самозахи­сту, які нападали на обози з награбованим майном, одбирали у загарбників зброю. У листопаді окупанти залишили село.

Невдовзі після визволення у Верхній Терсі виник ревком, який найперше організував допомогу Червоній Армії. В селі відкрилися хата-читальня, сільбуд. Ліквідувати неписьменність серед дорослого населення активно допомагала молодь. Проведення радянського будівництва на селі надзвичайно ускладнювалося полі­тичним бандитизмом махновців. Підтримувані ними верхньотерсянські куркулі зривали заходи ревкому, тероризували бідняцьку частину населення. Більшовицькі агітатори, яких надіслав до Верхньої Терси повітовий ревком, на мітингах закли­кали селянські маси рішуче боротися проти бандитизму, засилля куркулів. Бід­нота повністю схвалювала політику Радянської влади.

Мирний перепочинок перервав наступ білогвардійських військ Денікіна, які в червні 1919 року окупували село. Разом з ними сюди повернулися поміщики.

Денікін видав «закон», який зобов'язував селян віддавати поміщикові третину зі­браного врожаю, крім того, доводилося сплачувати військовий податок хлібом для білогвардійської армії. Землю і худобу, передану Радянською владою селянам, денікінці повернули поміщикам.

Протягом другої половини 1919 року тривали бої в районі села. Визволили Верхню Терсу від денікінців червоні частини 45-ї дивізії 14-ї армії наприкінці грудня.

Утвердженню й зміцненню Радянської влади в селі заважала махновщина. Трудове селянство, остаточно переконавшись у ворожості Махна Радянській владі, активно допомагало Червоній Армії продовольством, кіньми, вступало до червоно-армійських частин.

Наприкінці серпня 1920 року до села вдерлися врангелівці. Окупація Верх­ньої Терси загонами «чорного барона» тривала до жовтня, коли їх вибили з села частини Червоної Армії.

Після закінчення громадянської війни у Верхній Терсі обрано сільську Раду, створено комнезам. Під їх керівництвом у селі організовано майстерню для ре­монту сільськогосподарських машин, незаможне селянство успішно провело вес­няну посівну кампанію, не залишивши жодного клаптика землі незасіяним.

Урожай обіцяв бути багатим, але посуха знищила посіви. Для боротьби з го­лодом селяни, підтримувані робітниками Гуляйполя й Олександрівська, організу­вали їдальні та пункти харчування, своєчасно засіяли поля, та ще й зібрали до фонду допомоги голодуючим міст і сіл Запоріжжя 49 750 карбованців.

Допомагала боротися з голодом і держава, насамперед цьому сприяла заміна продрозверстки продподатком. У селі відкрився прокатний пункт, був створений державний насіннєвий фонд, незаможникам на пільгових умовах надавалися гро­шові кредити для придбання інвентаря та робочої худоби. Наслідки голоду лікві­довано протягом 1922—1923 рр. Наступного року селяни освоїли всі посівні площі, поповнилося поголів'я худоби.

1925 року в селі налічувалося 168 дворів, 978 мешканців - їм належало 2917 десятин землі, в т. ч. 2763 — придатної для обробітку.

За своїм соціальним станом населення Верхньої Терси все ще було неоднорід­ним: понад половину господарств становили бідняки, третину — середняки, решту— куркулі.

Комнезамівці, члени сільської Ради, активісти наполегливо і постійно роз'яс­нювали селянам, що найвірніший шлях до заможного і світлого життя — це шлях колективного господарювання. Перший ТСОЗ створено у селі 1926 року. А 1927 — незаможні селяни створили 5 товариств спільного обробітку землі. Куркулі на магалися проникати до ТСОЗів, щоб всіляко шкодити їм.

30 листопада 1929 року ТСОЗи Верхньої Терси об'єдналися, прийнявши Статут сільськогосподарської артілі. 1931 року членами артілі стали всі бідняки і се­редняки Верхньої Терси.