При сільбудцнку працювали сільськогосподарський та сількорівський гуртки, драмгурток. Сотні читачів відвідували бібліотеку, книжковий фонд якої налічував понад 2 тис. томів.
З лютого 1940 року партійна організація налагодила випуск щоденної стінної газети «Стахановець», яка широко висвітлювала досвід і методи роботи кращих трудівників колгоспу, подавала різноманітну політичну інформацію.
З початком Великої Вітчизняної війни всі помисли і праця колгоспників скеровувалися на боротьбу проти ворога. 298 жителів села вступили до лав діючої армії. Колгоспники, що залишилися у Верхній Терсі, організували групу сприяння районному винищувальному батальйону на чолі з комуністом О. А. Мелешком, збирали кошти до фонду Червоної Армії, посиленими темпами збирали урожай. З наближенням фронту частина людей, колгоспне майно, худоба були евакуйовані у східні райони країни.
5 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Верхню Терсу. Вони примушували селян працювати в т. зв. общині від зорі до зорі, прирікаючи їх на напівголодне існування. Але мешканці села не мирилися з становищем рабів— саботували роботи, ховали від окупантів хліб та інші продукти.
Юнаки та дівчата всіляко ухилялися від відправки до Німеччини, вони прищеплювали собі різні захворювання. Все ж 102 чоловіка, головним чином молодь, гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Багато з них загинуло. За час окупації гітлерівці вивезли з Верхньої Терси 463 тонни хліба, 103 коней, 195 голів великої рогатої худоби тощо. Відступаючи під натиском частин Червоної Армії, вони знищили всі адміністративні та господарські приміщення, дві школи, близько двох десятків хат колгоспників, завдавши лише колгоспові збитків на 7,8 млн. крб. Залишаючи село, фашисти підпалили його з усіх боків. Колгоспниці X. І. Сахно та Є. Є. Шаровська, ризикуючи життям, врятували від вогню кілька громадських будівель.
16 вересня 1943 року частини 63-ї кавалерійської дивізії 5-го Донського кавалерійського корпусу 3-ї гвардійської армії визволили Верхню Терсу. У боях віддали своє життя 37 воїнів Червоної Армії, їх поховали в центрі села. Там, над братською могилою, височить монумент Вічної Слави, до підніжжя його 9 травня кожного року мешканці села кладуть вінки живих квітів.
З великим патріотичним піднесенням колгоспники взялися відбудовувати зруйноване господарство. Починали, маючи в колгоспі три корови та четверо подарованих червоноармійцями коней. За допомогою цього «тягла», нечисленного інвентаря, переважно вручну, артіль 1944 року все ж виконала план хлібоздачі. Крім того, колгоспники здали до фонду Червоної Армії надпланово 15 820 пудів хліба та з своїх особистих запасів передали ще 290 пудів. Всіма відбудовними роботами керували сільрада і територіальна парторганізація, яка в 1945 році налічувала 5 комуністів. Того року колгосп освоїв 70 проц. довоєнних посівних площ.
Поступово відроджувалося, набирало сил артільне господарство. В 1946 році колгоспники освоїли всі довоєнні посівні площі. 1948 року хлібороби артілі «Комунар» виростили й зібрали пересічно по 17 цнт зернових з га. Самовіддану працю хліборобів високо оцінив Радянський уряд. Ордена Леніна удостоєні ланкові Н. Й. Бардакова, Г. Д. Тимченко, М. С. Шекель, В. Я. Пономаренко, О. Д. Шрамко, М. С. Карпенко, С. М. Гура. Всього 26 колгоспниць нагороджено орденами і медалями.
Важливі організаційно-господарські зміни сталися 1950 року, коли у вересні колгосп «Комунар» об'єднався з артіллю «Переможець» сусіднього села Гіркого. Хлібороби назвали укрупнене багатогалузеве господарство ім'ям В. І. Леніна. Партійна організація колгоспу налічувала тепер 16 комуністів. Артіль мала 4087 га угідь, з них 3162 га орної землі.
Колгосп поповнювався спеціалістами, які вміло впроваджували досягнення науки і передового досвіду у виробництво. З 1951 до 1965 року артіль очолював досвідчений агроном Р. О. Гавриляк. Кваліфіковане керівництво господарством забезпечило неухильне зростання врожайності полів і продуктивності тваринництва. 1955 року колгоспники зібрали пересічно по 27,6 цнт зернових з га. На тваринницьких фермах артілі в цей час налічувалося 650 голів великої рогатої худоби, 555 свиней, 860 овець. Держава гідно відзначила організаторські здібності голови артілі Р. О. Гавриляка, нагородивши його орденом Леніна.
1956—1958 рр. ознаменувалися новими трудовими перемогами трудівників 5Верхньої Терси. Небувалий у Північній Таврії урожай зернових зібрано 1958 року: озимої пшениці — по 29,5 цнт, кукурудзи — 26,4, соняшнику — по 25 цнт з гектара.
Після реорганізації МТС артіль ім. Леніна, закупивши велику кількість сільскогосподарських машин і створивши потужну технічну базу, дістала змогу значно рліпшити культуру землеробства. 1958 року За одержання високих урожаїв зернових культур і соняшнику бригадирів М. М. Тимченка та М. І. Мофу нагороджено орденом Леніна.