Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

труїли насіння, відмовля­лися сплачувати податки, псували громадське майно. Оскільки куркулі так і не припинили своєї ворожої діяльності, пізніше, 1932 року, загальні збори колгосп­ників ухвалили вислати їх за межі села, а майно конфіскувати на користь артілі.

Щороку зростала політична активність селян. Комнезамівці, комсомольці гурту­валися навколо сільської Ради, яка під керівництвом Л. О. ПІпундрі ще 1927 року вийшла в число передових по району. До партійного осередку, створеного 1930 року

Через рік членів, кандидатів партії та комсомольців в селі налічувалося вже 24 чоловіки.

Партійна організація артілі розгорнула широку організаторську і масово-політичну роботу. В колгоспі діяли курси хліборобів, двомісячний семінар акти­вістів за участю спеціалістів МТС і вчителів. Плани сівби детально вивчалися й об­говорювалися в бригадах. Для оперативного керівництва сівбою створювалася по­сівна трійка, до якої входили голови сільради, колгоспу і КНС. На її засіданнях звітували бригадири, щоденно підбивалися підсумки роботи. Виробничі трійки створювалися і в кожній бригаді,— з бригадира, члена сільради і колгоспника-ударника. Трійки були також і штабом масово-політичної роботи. Лише під час осінньої сівби 1931 року вони випустили 5 колгоспних і 57 польових бригадних газет. В полі читалися журнали та газети, відбувалися політінформації, підбива­лися підсумки соціалістичного змагання.

Того року до колгоспу «Комунар» приєдналася артіль «Червоний хлібороб» сусіднього села Цвіткового. Тепер в «Комунарі» лише пшеницею засівали 1150 га. Восени колгоспники одержали на трудодень по 2,5 кг хліба і по 1 крб. грішми. Вони не тільки забезпечили себе хлібом, засипали насіннєвий фонд, а й виконали план хлібозаготівель на 110 проц. Районна газета назвала цю подію видатною перемогою в боротьбі трудового селянства Верхньої Терси за хліб. А один з комсомольців села В. Л. Приходько у цій же газеті писав: «Здорово ми тоді брали життя за петель­ки, міцно хапалися за колеса часу... У трудових буднях гартували себе для даль­шого походу за соціалізм».

У 1932—1934 рр. Верхня Терса входила до Чубарівського району Дніпро­петровської області. Село швидко зростало. У 1933 році тут налічувалося 324 двори, 842 чоловіка працездатного населення. На ланах артілі протягом року працювало 4 трактори, стільки ж молотарок та інша техніка. Я. П. Бондаренко першим у районі повів трактор колгоспними ланами. Він же очолив першу тракторну бригаду, яка мала найвищий в МТС виробіток на машину. 1931 року Я. П. Бонда­ренка нагороджено орденом Леніна.

Передвоєнне п'ятиріччя характеризувалося в селі не тільки трудовим, а й ве­ликим політичним піднесенням, зростанням свідомості, громадської активності селян. Колгоспники на мітингах і зборах висловлювали рішучу підтримку боротьбі іспанських трудящих проти фашизму, зібрали гроші і відрахували в фонд допомоги республіканській Іспанії значну кількість трудоднів.

Самовіддана праця колгоспників сприяла неухильному зростанню багатства артілі. На нараді передовиків сільського господарства району у 1940 році колгос­пу було вручено перехідний Червоний прапор, а кращі трудівники артілі одержали змії. Того ж року колгосп «Комунар» зібрав по 18 цнт зернових та бобових культур з га. На фермах налічувалося 330 голів великої рогатої худоби, а також близько 3ОО свиней, 220 коней тощо. На трудодень припадало по три кг хліба та по 3,2 крб. грішми.

Відрадними змінами в житті артілі та села колгоспники зобов'язані вмілому керівництву партійної організації, яка вважалася однією з кращих у районі. Лише 1939-1940 рр. вона зросла на 12 членів. На районній партійній конференції, ржа відбулася в лютому 1940 року, відзначалося, що комуністи Верхньої Терси працюють на відповідальних ділянках виробництва. Комуністи приділяли багато уваги

політичному вихованню трудівників села. Лише за один рік вони підготували і прочитали близько ЗО доповідей про міжнародне становище, внутрішнє життя країни.

У селі з'явилися нові чепурні будинки колгоспників. Вулиці прикрасилися фруктовими і декоративними деревами. Перед війною тут почалося спорудження пам'ятника В. І. Леніну.

Незрівнянно зріс освітній і культурний рівень селян. З перших років Радян­ської влади розпочалася активна боротьба з неписьменністю серед дорослого насе­лення. Заняття в гуртках лікнепу вели учителі й селяни-активісти. Всі діти відві­дували школу., 1929 року відкрилася школа сільської молоді. В 1937/38 навчаль­ному році у семирічній школі вчилося 200 дітей, працювало 16 вчителів.

1927 року в селі відкрився медичний пункт, а в передвоєнні роки — пологовий будинок. Працювало 3 дитячих ясел.