Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Незважаючи на певні успіхи, загальний рівень господарства був низьким, село залишалося бідняцьким. У 1925 році тут налічувалося 463 господарства, з них 33 — куркульських, 223 — середняцьких, а 207 — бідняцьких. Комуністи та сільські активісти наполегливо агітували за перехід до колективного способу господарюван­ня, доводячи його переваги над одноосібним. Перша спроба створити колективне господарство належить до 1921 року, коли в селі заснували комуну «Зелений клин». 12 бідняцьких сімей, об'єднавшись у комуну, одержали

Рух за організацію колективних форм господарювання посилюється з 1925 року, коли засновано перші два ТСОЗи — «Початок» і «Більшовик». Організаторами і керівниками їх стали активісти П. 3. Малуєв, Я. К. Замулата інші. ТСОЗ «Початок» об'єднував 13 господарств, що обробляли 235 десятин землі, до складу другого вві­йшло 36 господарств. Обом колективним господарствам бракувало тягла й реманенту. Допомога держави, яка надала ТСОЙам позику для придбання техніки, худоби, насіння, організаційна, практична допомога партійної організації та сільради сприяли економічному зміцненню господарств.

Пересвідчившись в перевагах колективного господарювання, до ТСОЗів почали вступати й середняки.

У 1930 році на базі новопетрівських ТСОЗів утворилися артілі «Жінка до соціа­лізму» і «Правда», а також риболовецька артіль «Червоний маяк». Цього ж року за рішенням загальних зборів колгоспників тягло, інвентар та зерно куркулів після конфіскації передано колгоспам, а 20 сімей глитаїв виселено за межі села. На кінець 1932 року колективізація в Новопетрівці була закінчена.

Велику допомогу колгоспам подавала створена у 1930 році Ольгинська (1-а Бер­дянська ім. Блюхера) МТС, а з 1933 року — і її політвідділ. На ланах кожної артілі з'явилися трактори, сівалки, молотарки.

В 1940 році новопетрівські колгоспи мали 2,3 тис. га зернових і бобових культур,, середній урожай яких становив 21,1 цнт з га, молочнотоварні, птахівничі, свино- і вівцеферми, де утримувалося 370 голів великої рогатої худоби, 224 свині, 507 овець.

Мали колгоспи і власні пасіки. Загальні прибутки артілей в 1940 році досягли близь­ко 1,2 млн. карбованців.

Широко розгорнулося соціалістичне змагання колгоспників, ланок, бригад, артілей. Не раз виходила переможницею у змаганні, преміювалася краща телятниця артілі ім. Крупської (до 1940 року — «Жінка до соціалізму») К. Г. Шешик. Вона до­билася щодобового приросту ваги кожного з закріплених за нею телят на 830 грамів (до 6-місячного віку). 1940 року обидві новопетрівські артілі стали учасниками Все­союзної сільськогосподарської виставки в Москві, а рільника колгоспу ім. Крупської завідуючого хатою-лабораторією О. П. Сауленка нагороджено великою срібною ме­даллю виставки.

Змінився зовнішній вигляд села. Зелені вулиці, нові будинки, електричне освіт­лення та радіо в багатьох з них, сади та виноградники на присадибних ділянках - все це риси нової Новопетрівки. В селі працював медпункт, в колгоспах — дитячі ясла. Незмірно зріс добробут селян. Вже 1935 року в колгоспі «Жінка до соціаліз­му» на трудодень, крім насіння соняшнику, кукурудзи, городини, видавали по 4,5 кг пшениці. Зростали й грошові прибутки. Надлишки хліба колгоспники продавали державі через сільське споживче товариство, а купували одяг, тканини, велосипеди, меблі тощо. Розвивалася державна торгівля. У 1940 році в селі працювало 5 крам­ниць, де кожен житель села придбав протягом року різноманітних товарів пересічно на 500 карбованців.

Зросла культура трудящих села. До 1936 року неписьменність дорослого насе­лення було ліквідовано повністю. Понад 400 дітей вчилися у неповній середній школі. Працювали хати-читальні, клуб, червоні кутки з бібліотеками. Добра слава линула про співаків, драмгуртківців, танцюристів сільбуду. Переважна більшість колгосп­ників передплачувала газети й журнали. Щасливе, заможне життя прийшло в кож­ний колгоспний двір.

У перші дні війни трудящі села, зібравшись на мітинг, поклялися віддати всі сили боротьбі проти ворога. Лави діючої армії поповнило 420 новопетрівців. Колгосп­ники повністю зібрали і здали державі багатий урожай зернових. У серпні на полях залишилися тільки кукурудза, соняшник, картопля та пізня городина. З наближен­ням фронту почалася евакуація людей, худоби, сільськогосподарської техніки. Але фашисти встигли захопити худобу.

8 жовтня 1941 року Новопетрівку окупували німецько-фашистські загарбники. Вони запровадили в селі жорстокий окупаційний режим, відправили до Бухенвальду кількох активістів села, розстрілювали комуністів. 111 мешканців Новопетрівки фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Жителі села ставали на шлях активної боротьби з окупантами. Один з місце­вих мешканців у березні 1943 року надав притулок розвідникам Г. Ю. Начволоду та М. П. Приній, відряджених радянським командуванням збирати розвідувальні дані про роботу Бердянського порту та залізничної станції. Розвідникам допомагав місце­вий учитель П. А. Задурній. Він часто ходив до Бердянська, щоб зібрати інформацію про ворожі частини, зберігав рацію розвідників аж до вступу в село Радянської Армії.