Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

На початку червня 1919 року денікінці переважаючими силами захопили село. Проте, їх спроба провести мобілізацію до білої армії зазнала краху. 7 січня 1920 року частини 8-ї кавалерійської дивізії червоного козацтва визволили Бердянськ та на­вколишні села від денікінців. 8 січня в Новопетрівці за допомогою представни­ків політвідділу дивізії було організовано ревком.

Мирний перепочинок і тепер тривав недовго. 14 вересня 1920 року війська барона Врангеля, наступаючи з моря і суші, захопили

Жителі Новопетрівки активно допомагали Червоній Армії продовольством і фура­жем, виділяли транспорт для перевезення вантажів. 83 мешканці села боролися за владу Рад в лавах Червоної Армії. Серед них — Ф. Л. Придня, який згодом став активним учасником колгоспного будівництва, працював бригадиром, а з 1967 року пішов на пенсію; О. Ю. Камай,— він довгі роки був колгоспним ковалем і в 1967 році теж пішов на пенсію; С. І. Назаров та інші.

Наприкінці 1920 року в селі організувався комітет незаможних селян. Ревком і КНС не встигли повною мірою розгорнути роботу — в середині грудня 1920 року махновська банда Удовиченка, відступаючи під ударами частин Червоної Армії до Маріуполя, вирубала в Новопетрівці весь радянський актив.

Бердянська Надзвичайна районна нарада допомогла відновити новопетрівцям ревком і комнезам. Було створено загін самооборони. Наприкінці січня 1921 року відбулися вибори до сільської Ради. Виконком сільради організував продовольчу допомогу родинам червоноармійців, виступив ініціатором оновлення складу сіль­ського КНС. Його очолив колишній наймит, делегат II з'їзду Рад України І. В. Замула. Активними членами комнезаму стали місцеві селяни О. І. Ткаченко, Л. І. Соснов- ський та інші. Водночас засновано волосну робітничо-селянську інспекцію на чолі з І. А. Ботвинком.

Тривала війна вкрай підірвала економіку села. Порівняно з 1913 роком посівні площі зменшилися майже вдвоє. До того ж, у 1921 році через засуху загинула більша частина посіву. Боротьба з голодом і хворобами стала головним завданням органів Радянської влади та всіх сільських активістів.

В церкви були вилучені деякі золоті та срібні речі. Сільрада і комнезам органі­зували громадське харчування дітей, визначили мінімум заробітної плати наймитам, запрошували з Бердянська медичних працівників для боротьби з інфекційними захво­рюваннями.

Завдяки допомозі держави весняна посівна кампанія 1922 року пройшла добре. Обробіток землі за допомогою супряги дав змогу якнайдоцільніше використати наявний реманент і тягло. Врожай зібрали невеликий, але голоду вже не було.

Заміну продрозверстки продподатком новопетрівці зустріли схвально. Протя­гом трьох днів у листопаді 1922 року вони доставили на зсипний пункт 800 пудів зерна. При цьому на куркулів, що стосовно до нових умов таємно орендували землю бідняків, експлуатуючи їх працю, Радянська влада наклала підвищений податок та штрафи.

Партійна та комсомольська організації в Новопетрівці виникли 1923 року. Першими комуністами села були: маломіцний середняк Я. О. Попівщий, колишній батрак М. П. Поросюк та посланець Бердянської міської партійної організації Ільїн, який очолював тоді Новопетрівську сільську Раду. Першими комсомольцями стали діти бідняків М. О. Глазов і П. Є. Смирний.

Внаслідок часткового упорядкування землекористування району в 1923—1924 рр. новопетрівським селянам прирізали 79 десятин землі, з яких 58 передано безземель­ним та малоземельним селянам. 21 десятину залишили під чорним паром, щоб утво­рити громадський шкільний фонд посіву. 1925 року площа орної землі в Новопетрівці становила 10,8 тис. десятин.

Енергійна робота сільської Ради і комнезаму, а також сприятливі природні умови і напружена праця трудящого селянства забезпечили поступове піднесення господарства села. Про це яскраво свідчив розвиток торгівлі. Споживча спілка села на 1926 рік об'єднувала 340 членів, її місячний товарооборот досягав 7 тис. крб. Ство­рили також в селі касу взаємодопомог.

Робітники Першотравневого машинобудівного заводу м. Бердянська взяли шеф­ство над селом. Вони організували для новопетрівців сільськогосподарські курси, де навчалося 40 хліборобів, підібрали для села агронома. Парторганізація і сіль­рада організували змагання за високий урожай і краще господарювання. Мешканці села збудували місток через р. Берду і спорудили земляну греблю для захисту від весняної повені.

Партійна організація, сільрада і КНС, який 1925 року налічував 47 членів, дбали про дальший розвиток освіти, піднесення культури й поліпшення побуту селян. При сільраді, крім земельної, податкової та господарчої, працювали санітарна і куль­турно-освітня комісії. Вже у 1920/21 навчальному році в Новопетрівці запровадили обов'язкове чотирирічне навчання дітей. В грудні 1925 року в селі виникли гуртки ліквідації неписьменності серед дорослого населення, дві хати-читальні та дві неве­ликі бібліотеки. Комсомольці та молодь відкрили сільбуд, організували гуртки художньої самодіяльності.