Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

удостоєно високих урядових на­город» у т. ч. 24 чоловіки — ордена Леніна, 23 чоловіки — ордена Трудового Чер­воного Прапора.

Зростання промислового виробництва міста, освоєння серійного випуску нових типів машин і обладнання вимагало дальшого розвитку спеціалізації. З 1959 року ди­зелебудівний завод спеціалізується на виробництві моторів для мікролітражного автомобіля «Запорожець», завод ім. 30-річчя ВЛКСМ — на виробництві промисло­вих холодильників, на заводі «Побутмаш» налагоджено випуск побутових холо­дильників і пральних машин.

Постійно збільшується виробництво товарів народного споживання. Тут пра­цюють трикотажна, швейна і меблева фабрики, десятки різноманітних майстерень та ательє. Найбільшими підприємствами харчової промисловості є м'ясний, хлібопе­карський, харчовий і консервний комбінати та маслоекстракційний, молочний, пи­воварний, лікеро-горілчаний заводи. Протягом 1966—1969 рр. обсяг випуску про­дукції легкої та харчової промисловості збільшився на ЗО млн. карбованців.

Міська партійна організація, яка 1969 року об'єднувала близько 8 тис. комуні­стів, очолила боротьбу трудящих за підвищення якості промислової продукції. На виконання постанови вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС міський комітет пар­тії накреслив конкретні заходи для втілення їх у життя. Здійснення цих заходів вже через рік дало позитивні результати. Так, колектив моторного заводу добився збільшення потужності двигуна автомобіля «Запорожець» з 27 до 40 кінських сил та продовження строку його експлуатації без капітального ремонту — з 50 тис. км пробігу до 100 тис. км. Моторесурс холодильників заводу ім. 30-річчя ВЛКСМ збіль­шено з 8 до 10 тис. годин.

В піднесенні економіки Мелітополя велику роль відіграють новатори виробни­цтва. Тільки протягом 1965 року кількість впроваджених винаходів і пропозицій порівняно з минулим роком зросла майже втроє, а річна економія від їх застосування з 800 тис. до 3 млн. крб. Мелітопольські новатори на Всесоюзній виставці досягненнь  народного господарства завоювали 12 золотих,срібних і бронзових медалей». У 1958 році в місті розгорнулось змагання за комуністичне ставлення до праці. Через два роки почесне звання колективу комуністичної праці завоювали трудів­ники 3-х підприємств, а 1969 року тільки на підприємствах машинобудування пра­цювало кілька тисяч ударників і 150 колективів комуністичної праці. Багато пере­довиків виробництва за визначні виробничі успіхи, досягнуті в роки семирічки нагороджено орденами і медалями Союзу РСР. Ордена Леніна удостоєні шліфувальщиця компресорного заводу, депутат обласної Ради депутатів трудящих М. П. Брусенська, наладчик моторного заводу П. М. Стицин і багато інших.

З розвитком промисловості далі зростало і впорядковувалося місто. У березні 1948 року міська Рада депутатів трудящих затвердила генеральний план забудови Мелітополя. Нове житлове будівництво розгорнулося головним чином в нагірній його частині, недоступній для весняних паводків. За останні роки тут виросло нове місто з асфальтованими вулицями і тротуарами, кварталами багатоповерхових бу­динків. Інтенсивно велося державне, кооперативне та індивідуальне житлове будів­ництво. Якщо в 1950 році в місті налічувалося 13 тис. житлових будинків, з яких лише близько сотні було дво- і чотириповерхових, то в 1969 році кількість їх збіль­шилася до 26 тис., в т. ч. понад 600 — багатоповерхових. Загальна житлова площа становила понад 900 тис. кв. м, з яких 416 тис. кв. м, тобто вдвічі більше, ніж за всю попередню історію міста, введено в експлуатацію протягом останнього десятиріччя. На центральних вулицях встановлено тепер люмінісцентне освітлення.

Значно поліпшилось побутове і ко­мунальне обслуговування трудящих. В місті діють побуткомбінат, який об'єднує понад 100 різноманітних май» стерень, ательє та пунктів побутового обслуговування, велика фабрика інди­відуального пошиття та ремонту одягу, комбінат комунальних підприємств. Мережа водопроводу в 1969 році пере­вищила І00 км. Прокладено десятки кілометрів каналізації.

У 1961 році в місті зведено телеві­зійний ретранслятор, що дає змогу приймати передачі центрального теле­бачення. Споруджено будинок зв'язку, автоматичну телефонну станцію.

До Великої Вітчизняної війни у Мелітополі не було міського пасажир- еького транспорту. В 1950 році тут курсувало всього кілька автобусів і легкових таксі; зараз міський автопарк налічує 216 автобусів і 46 таксі. Добре розвинуте внутр і районне та міжміське автобусно сполучення. З Мелітополя тепер можна поїхати автобусом до Москви, Києва, Одеси, Криму, Донець­ка, Запоріжжя, Сімферополя тав десят­ки іншіїх міст і сіл.

Велика увага приділяється дальшому розвиткові мережі закладів охо­рони здоров'я трудящих. У 1969 році в місті діяли 2 лікарні і 2 диспа­нсери на 1260 ліжок, 36 медич­них пунктів на підприємствах. Трудящим подають медичну допомогу 1473 медичні працівники, в т. ч. 326 лікарів. Велику пошану серед населення здобув заслуже­ний лікар республіки кандидат медичних наук С. І. Лиходід, 20 медичних працівників є відмінни­ками охорони здоров'я.