лише протягом лютого — березня 1944 року мелітопольці відрахували 2 млн. 850 тис. крб. на будівництво авіаескадрильї ім. Героя Радянського Союзу Г. К. Нестеренка.
Повесні 1944 року з евакуації повернулися до міста робітники та інженерно- технічні працівники дизелебудівного заводу, водночас надійшла частина верстатів. У рекордно короткий строк завод було відбудовано. 29 серпня випущено перший післявоєнний дизель. Протягом його ж року стали до ладу верстатобудівний, чавуноливарний, консервний, спиртогорілчаний, олійноекстракційний заводи, електростанція,
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни багато воїнів Радянської Армії повернулося до мирної праці. Зросли асигнування держави на відбудову міста та його підприємств. У 1945 році стали до ладу головні цехи м'ясокомбінату, який уже 18 грудня виконав річне завдання. У червні того ж року почав випускати млино-елеваторне устаткування завод ім. Воровського, а в жовтні приступив до серійного випуску продукції насосно-компресорний завод.
На відбудовних роботах ширилося соціалістичне змагання, ініціаторами якого були комуністи. Завдяки нечуваному ентузіазму і самовідданості населення народне господарство Мелітополя швидко відроджувалося. За трудові подвиги під час Великої Вітчизняної війни 2430 мелітопольців нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Починали працювати торговельні підприємства, заклади охорони здоров'я.
Велика увага приділялася відновленню діяльності вищих, середніх навчальних та культурно-освітніх закладів. 1 січня 1944 року розпочалися заняття в педінституті, в інституті механізації сільського господарства, а також у 4 початкових, 6 семирічних і 5 середніх школах. Відновили роботу палац піонерів, дитяча технічна станція, 15 дитячих ясел і садків. Після капітального ремонту розгортали роботу міський театр і кінотеатр, більшість заводських клубів та червоних кутків, бібліотеки.
Протягом 1946—1947 рр. тривала відбудова підприємств союзного, республіканського та місцевого підпорядкування. На цей час більшість їх досягла або перевершила обсяг довоєнного виробництва. У березні 1947 року почала випускати продукцію трикотажна фабрика, а насосно-компресорний завод виробив того року в чотири рази більше компресорів, ніж у 1940 році. На 10 проц. добився зниження собівартості продукції дизелебудівний завод, що випустив понад план десятки дизелів та насосів; завод ім. Воровського видав понадпланової продукції на 1 млн. крб., а консервний завод на 1 грудня 1947 року виробив понад план 1 млн. банок консервів. Значно розширились виробничі потужності міськпромкомбінату, в системі якого діяли такі підприємства як заводи «Універсал», металоширвжитку, деревообробний тощо. Довоєнного рівня виробництва електроенергії досягла міська електростанція, а залізнична станція зайняла перше місце у перевезенні вантажів по відділенню Придніпровської залізниці.
Промисловість міста успішно виконала завдання першої післявоєнної п'ятирічки, а колективи заводів ім. 23-го жовтня, ім. 30-річчя ВЛКСМ (колишній «Ковкий чавун»), міськпромкомбінату завершили п'ятирічку за чотири роки. На ряді підприємств освоєно випуск нової продукції.
У відбудові промисловості мелітопольці виявляли справжній героїзм і творчу ініціативу. Працювали, не знаючи втоми, не рахуючись з часом. Повсюдно розгорталось соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих планів. Наприкінці 1947 року на підприємствах міста працювало 2630 ударників. Завдяки раціоналізації та винахідництву, передовики виробництва — слюсарі-котельники заводу ім. Воровського І. О. Костенко і К. П. Фільчагін та слюсарі насосно-компресорного заводу М. Я. Романюта і В. Ю. Черненко виробшш по шість річних норм. У 1950 році на підприємствах Мелітополя працювало 4 тис. передовиків виробництва, близько половини з них завершили п'ятирічку за чотири роки.
Зразки ударної праці подавали комуністи. У 1948 році міська партійна організація об'єднувала 2738 членів і кандидатів у члени КПРС, три чверті яких працювало на вирішальних ділянках виробництва. Партійні організації керували соціалістичним змаганням, контролювали господарчу діяльність підприємств, вміло спрямовували ініціативу молоді. На підприємствах і транспорті 1948 року трудилося 1878 комсомольців, 840 з них були передовиками виробництва. За дев'ять місяців того ж року 48 комсомольсько-молодіжних бригад виконали річні виробничі плани.
У роки другої і третьої післявоєнних п'ятирічок відбулась докорінна модернізація діючих підприємств. Протягом 1951—1954 рр. завод «Універсал» перетворено на зразкове підприємство гідравлічного машинобудування республіканського підпорядкування. 1963 року його перейменовано на «Гідромаш». Невдовзі одне з провідних місць у вітчизняному виробництві швидкісних малопотужних дизелів зайняв дизелебудівний завод. У 1955 році дизелі цього заводу експортувались до ЗО зарубіжних країн. За роки п'ятої п'ятирічки завдяки впровадженню нової техніки продуктивність праці на цьому підприємстві зросла у 3,7 раза. Докорінно реконструйовано верстатобудівний завод ім. 23-го жовтня та компресорний завод, який у 1955 році в чотири рази перевершив довоєнний рівень виробництва.
План другої післявоєнної п'ятирічки достроково завершили ЗО підприємств' міста. З 1951 по 1955 рік вони збільшили випуск продукції більш як удвічі. За високі виробничі показники 80 кращих залізничників